Подивись: весна устала,
Сипле пишними квітками:
Подивись: веселим птаством
Ожили степи з лісами;
Подивись: в безкраїм небі
Сонце-велетень палає;
Подивись: земнії груди
Хлібороб плугами крає;
Подивись: життя устало,
Дні лишають золотії;
Подивись — і встань до праці
Повний сили і надії…
1885
Життєствердний весняний гімн-заклик, де пробудження природи стає натхненним імпульсом для людини струсити зневіру й стати до творчої плідної праці.
Вірш постав навесні 1885 року як яскравий психологічний антипод осінній поезії «Нудьга», засвідчуючи циклічність творчих піднесень письменника.
На цей час припадає активна робота Грінченка над укладанням педагогічних матеріалів для українських дітей та перших читанок.
Поезія віддзеркалює руссоїстську віру поета в очисну гармонію природи, здатної повернути особі віру в життя та суспільну користь.
Чотиристопний хорей із суміжним та перехресним ритмічним малюнком; пружна стопа передає стрімку енергію весняного оновлення.
Шестикратна анафора-спонукання «Подивись...» динамізує оповідь і перетворює пейзаж на переконливий психологічний аргумент.
Весна розгортається перед очима як грандіозна дія: сонце-велетень, ожилі степи, розквітлі поля символізують невичерпну вітальну енергію рідної землі.
Кульмінаційною точкою стає образ селянина-хлібороба, який крає плугом земні груди — праця вплетена в космічний порядок як обов'язкова умова життя.
Фінал перетворює споглядання на моральний імператив: якщо весь світ навколо творить і квітне, людина не має права залишатися пасивною спостерігачкою.
Теми: весняне воскресіння · заклик до дії · праця хлібороба · єдність із природою · оптимізм і надія