Сколихнув темні шпали
“Братіслава-Москва”…
Й тільки листя опале,
тільки зжовкла трава.
Тут — розорані схили,
вороння на ріллі.
Там — промерзлі могили
в потойбічній імлі.
Самота безутішна
і розпука така,
мов у зранених віршах
Павла Гірника.
І нема уже літа,
і надії нема,
тільки туга над світом,
тільки тиша німа,
тільки шепіт провинний
відліта до небес
та вмерзає в сльозину
обвуглений хрест.
Полум’яний патріотичний твір про незламну вірність рідній землі, пам’ять предків та високий обов’язок захисту свободи України.
Поезія належить до багатого доробку автора (Броніслав Грищук), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Метрична структура: модерний тонічний вірш. Гнучкий змінний ритм із психологічними перебоями та смисловими акцентами.
Вільна строфічна будова, підпорядкована пульсації ліричного почуття. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Сколихнув темні шпали»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («мов у зранених віршах») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («обвуглений хрест») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · національна гідність · філософія серця · екзистенційний досвід