Глухий готель, німа кімната,
брусочок сиру на столі,
і пляшка, щойно розпочата,
і дощик при віконнім склі.
Нема з тобою, слава Богу,
ні того, хто тебе хвалив,
ні того, хто тебе обмовив
за те, що ти з ним хліб ділив.
Нема кому зронити слово,
кого чекать, до кого йти.
Терпке вино, сирок солоний,
нічний метелик над плафоном
і тиха розкіш самоти.
1996
Полум’яний патріотичний твір про незламну вірність рідній землі, пам’ять предків та високий обов’язок захисту свободи України.
Поезія належить до багатого доробку автора (Броніслав Грищук), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Метрична структура: пружний чотиристопний ямб. Карбований, енергійний чотиристопний ямб із чітким ритмічним малюнком.
Класичні чотиривірші з перехресним римуванням (абаб). Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Глухий готель, німа кімната»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («ні того, хто тебе обмовив») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («і тиха розкіш самоти») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · національна гідність · пейзажна лірика · філософія серця