У приміському поїзді
Броніслав Грищук
Майже гекзаметр
Край вікна у спекотнім вагоні задумлива жінка
ізнічев’я неквапно бананову плоть оголяє
і, відкинувши локони на дерматинову спинку,
овоч сей перестиглий облизує та споживає.
А навпроти студентик із отрочим пухом на карку
та білявим, рідким, ніби в котика-мурчика, вусом
про античну добу, про Сапфо — вогняну лесбіянку
фоліанта вивчає, знеможений млостю спокуси.
З-за серпанку століть —
і від сущої нині хвилини,
з-за далеких морів —
і від серця чийогось навпроти,
час і простір скоривши,
п’янка, незникома, неспинна,
огортає вагон
еманація бога Ерота.
О поетко гріховного острова! Скільки ж то років
впало прахом у Лету з тих пір, як дівчат жароустих,
юнаків та мужів ясноликих, струнких, темнооких
ти ввергала в дурманну й солодку безодню розпусти!
А тепер твій двійник — нічнокоса розморена жінка
у спекотному поїзді серце бентежить юнацьке,
не ховає від хлопця принади легка спідничинка
і банан провокує експансію асоціацій.
І новітня Сапфо, зауваживши погляд гарячий,
враз усе зрозуміла, збагнула. І тихо сказала:
“Може, хочеш, козаче?— всміхнулася. —
Хочеш, я ж бачу!
Не стидайся, бери, щоб даремно добро
не пропало…”
Й ті екзоти тепер вони вдвох залюбки споживали,
і вона повідала, що вивчилась на інженера,
що живе, як і він, в Кам’янці,
“сім хвилин від вокзалу”,
і що в неї валіза дебела й тяжка, як холера!
Вічне коло життя!..
Вони вийшли у сутінок синій
та й подались неквапно з вокзалу
до неї додому,
наче дві з половиною тисячі років однині
незрівнянна Сапфо
із коханим лесбійцем Фаоном.
1997
Про вірш
Витончена сповідь про неповторність кохання, душевну чистоту та радість гармонійного злиття двох людських сердець.
Історія
Поезія належить до багатого доробку автора (Броніслав Грищук), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Форма
Метрична структура: модерний верлібр та авангардний акцентний вірш. Вільний, асоціативний ритм із несподіваними синтаксичними розривами та паузами.
Астрофічна композиція з графічним акцентуванням внутрішніх асоціацій. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Майже гекзаметр»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («А тепер твій двійник — нічнокоса розморена жінка») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («із коханим лесбійцем Фаоном») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · національна гідність · інтимна лірика · пейзажна лірика · філософія серця