За тридев’ять небес…
Броніслав Грищук
За тридев’ять небес,
де нема ні плачу, ані сміху,
де у райських садах
не вмовкають джмелі й солов’ї,
де вощиновий берег
спливає медами справіку
у нектарні бездонні озера
й дзвінкі ручаї,—
звідти,
з вимірів тих
золотих-осяйних-незбагненних,
мама з татом
вдивляються в мене
крізь божі світи,
ніби хочуть сказати
щось дуже важливе для мене
та від чогось мене, нерозумного,
застерегти!
Губи, брови, морщинки
ворушаться в болісних зламах —
хоч на мить на одну
відступи, відпусти, німота!
Але марні вони,
позамежні оті намагання,
бо печать невидима
лягла на пошерхлі уста!
Так зі снів
ми і світимось втрьох,
наче храмові свічі:
я — з свойого, земного,
вповитого тліном гріхів,
а вони — з того сну,
де ні слів, ані сліз,—
тільки вічність,
та пісні солов’їв,
та вощиновий мед
берегів.
1997
Про вірш
Витончена сповідь про неповторність кохання, душевну чистоту та радість гармонійного злиття двох людських сердець.
Історія
Поезія належить до багатого доробку автора (Броніслав Грищук), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Форма
Метрична структура: наспівний чотиристопний хорей. Фольклорно-романсовий наспівний хорей із виразною пісенною мелодикою.
Стрункі катрени з чергуванням відкритих і закритих рим. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («За тридев’ять небес»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Губи, брови, морщинки») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («та вощиновий мед») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · інтимна лірика · пейзажна лірика · філософія серця · сатира і мораль