Б'ються з сонцем водограї,
Дзвони, пахощі, молитви...
Ні, не будете радіть ви
В новонайденому раї
Разом з соняшними дітьми,
Хижі зграї!
Десь в ефірі, в небосхилі,
В синім лоні тонуть дзвони...
Де ж ви, де ви, легіони
Чорнодуші, чорнокрилі,
Що поклони до Мамони
Били в силі?
Вкриті квіти райським рястом;
Злиті дзвони в переливи...
Хто вражливий, хто чутливий,
Хто родивсь ентузіастом,
Хто зіллється в день щасливий
З дивним царством.
Екстатичний символістський гімн духовному перетворенню всесвіту, що утверджує неминучу перемогу сонячного, чутливого духу над меркантильними силами матеріального мороку.
Поезія належить до періоду зрілого символізму Григорія Чупринки (збірки «Сон-трава», «Білий гарт»), позначеного посиленням теософських, солярних та есхатологічних шукань. Поет тяжів до творення власного міфу про оновлене духовне людство — «соняшних дітей».
Твір відображає гостре неприйняття модерністами доби прагматизму, обивательщини та культу наживи, уособлених у біблійному символі Мамони. Чупринка пророкує неминуче вигнання бездушних сил із прийдешнього царства духовної свободи й краси.
Вірш написано вишуканим чотиристопним хореєм із віртуозною строфічною побудовою: шестивірші з вигадливою схемою римування (AABCCB або подібні варіації), де останній усічений двостопний рядок виконує функцію карбувального смислового пуанту («Хижі зграї!», «Били в силі?», «З дивним царством»).
Фонічна фактура насичена алітераціями та асонансами («дзвони в переливи», «синім лоні тонуть дзвони»), що створює ефект органного звучання та сакральної музичної поліфонії, притаманної символістській ліриці.
Образна система вірша розгортається у вимірі світлоносної космогонії: водограї, сонце, пахощі й небесні дзвони зливаються в синестетичний образ райського саду оновленого буття. Це простір вищої духовності, куди відкритий доступ лише тим, хто зберіг чистоту серця й здатність до безкорисливого захоплення («хто родивсь ентузіастом»).
Цьому райському сяйву протиставлена демонізована інфернальна сила — «хижі зграї» та «легіони чорнодуші, чорнокрилі», які служили кумиру матеріального збагачення — Мамоні. Метафізичний вирок поета категоричний: служителі тліну органічно не здатні увійти у світ гармонії, бо «новонайдений рай» є станом преображеного людського духу, доступним лише обраним носіям краси.
Теми: солярний міф · духовне преображення · протистояння Мамоні · культ краси · символістська утопія