Різдво
Ігор Римарук
Множиться зоря
у твердих снігах у дзеркальних мурах
і з дороги збилися
тріє царі у маскхалатах
ясна пані
клубок розмотує вузлики тихо зав'язує
стомлений тесля дрімає
при щербатій сокирі
око ліхтарика
вихоплює з темряви велетенські ясла
обігрілося немовля
під боком у мінотавра
Сиві гриви зірниць,
вузлувата дорога...
Чую клич: "Озирнись!"
Озиратись — на кого?
Лиш опока золи —
золотими степами,
що всуціль заросли
соляними стовпами.
Під копитом змина
понадземна відплата
і старі письмена,
і нові письменята.
Незатуплений гнів
підтинає коріння.
До комонних огнів
промовляє каміння.
Про вірш
Тривожна апокаліптична візія Різдва доби воєнних катастроф, де царі блукають у маскхалатах, а Немовля гріється під боком у Мінотавра.
Історія
Створено на зламі епох під час розпаду СРСР та початку кривавих збройних конфліктів у Нагірному Карабасі, Придністров'ї та на Балканах.
Римарук поєднує євангельський різдвяний міф з античним міфом про лабіринт Мінотавра та трагедією сучасних воєн.
Форма
Поліметрична композиція, що поєднує верлібричний зачин із переходом у карбований чотиристопний хорей (Сиві гриви зірниць...).
Трагічний контраст між тихою ніжністю колискової та грізним маршем суду.
Як читати
Святе сімейство опиняється у просторі воєнного бестіарію: царі в маскхалатах та ліхтарик, що вихоплює ясла, нагадують про жорстоку реальність армійських рейдів.
Присутність Мінотавра поруч із Христом-дитям символізує смертельну небезпеку лабіринту історії, де лють готова розтерзати невинність.
Перехід до образу соляних стовпів і комонних огнів розгортає візію понадземної відплати над спаленими землями, де навіть каміння волає про гнів.
Теми: Різдво у війні · Мінотавр і Спаситель · апокаліптичні мотиви · гнів і відплата · необарокова міфологія