У небесних полях чорнокрилий тюльпан...
Ігор Римарук
У небесних полях чорнокрилий тюльпан,
чорний щит на черлених воротах,
незалежний вішак, незворушний жупан
і неправда в казках косоротих...
На світанку — закислі свої продери,
по сніданку — читай на зарінку,
доки в книзі віків довгорукі вітри
перегорнуть останню сторінку.
А тоді — жебони, гомони, говори,
допивай побрехеньку до деньця...
Тільки ж ліс попід сивим верхів'ям гори —
як зелена пов'язка чеченця.
Тільки ж тіні з осель попідземних ідуть
у небесні поля... — і довіку
не впізнають ні зору твого каламуть,
ні твою доброту без'язику.
Про вірш
Бароковий траурний гімн загиблим воїнам і братам, де чорнокрилий тюльпан і чорний щит на черлених полях знаменують жертовну битву за волю.
Історія
Твір перегукується як з давньоруським «Словом о полку Ігоревім» (черлені щити), так і з гірким символом афганської війни («чорний тюльпан» — літак, що перевозив тіла загиблих).
Поет створює величний палімпсест української мілітарної пам'яті — від княжої доби до новітніх трагедій.
Форма
Чотиристопний анапест із цезурою та перехресним римуванням, насичений звучною старовинною лексикою.
Контраст чорного та черленого (багряного) кольорів створює суворий геральдичний колорит.
Як читати
Чорнокрилий тюльпан у небесних полях стає містичним знаком скорботи й водночас незламності духу воїнів, полеглих за правду.
Черлені поля пам'яті вбирають у себе кров багатьох поколінь, творячи єдиний безсмертний щит оборони духовної вітчизни.
Римарук підносить військову жертву над буденним політичним контекстом, перетворюючи її на вічний лицарський канон честі.
Теми: мілітарний епос · чорнокрилий тюльпан · черлені поля · лицарська честь · необароковий героїзм