Бурячок і їжачок

Михайло Стельмах

На городі,
Що при броді,
Біля гатки
В грядку-
Латку
Сам, без матері,
Без татка,
Їжачок,
Мале дитятко,
Садить носом
Бурячок:
Проштовхнув
У грядці дірку,
В дірку
Вкинув насінинку.
Славно,
Справно
Їжачок
Посадив
Свій бурячок.
Шубу знявши
З голочок,
Заскородив
Грядку-
Латку
Та й бігом
З відром
До броду —
Ллє на грядку
Теплу воду.

Їжачок,
Мале дитятко,
Сам полив
З посівом грядку.
Потім став
Собі на кладку
Та й гадає
Важно гадку:
Що йому
Робить і як,
Щоб на славу
Ріс буряк?

Промайнуло
Кілька днів,
Бурячок
Зазеленів,
Їжачок
Взяв сапку
В лапку,
Посапав
Світанком грядку,
Щоб не муляли
Грудки
Бурячка
Попід боки.
Не ліннвся
Їжачок —
Доглядав
Свій бурячок —
Шарував
І поливав,
Різних добрив
З віз привіз,
А буряк
Все ріс і ріс
І угору, і униз.
Пролетіло
Тихе літо,
Із полів
Зібрали жито,
І моторний
Їжачок
Сам прийшов
По бурячок.
На городі
Їжачок
Смикав з грядки
Бурячок
І руками,
І ногами,
Гичку стис
У кулаки,
Підривався
Під боки,
Та не зрушився
Ніяк
З грунту
Капосний буряк.

Їжачок,
Мале дитятко,
Утомився,
Зажурився
І заплакав
Біля грядки.
Їжакові мама
Й татко
Чують, плаче
Їх малятко,
Та й бігцем, тюпцем
Із хатки
Перебігли разом
Кладку:
"Не ридай,
Їжаченятко,
От ми разом
Так і сяк
З грядки
Витягнем буряк".
І всі троє
Дружно, любо
Буряка
Беруть за чуба.
Потягнули
Вгору, вбік,
Смик уліво,
Вправо — смик,
А буряк
З землі — ніяк!
Здивувались
Мама, татко:
"От який буряк
В малятка!"
Та й на поміч
Звуть в долину
Їжакову
Всю родину.

Позбігалися тітки,
Наїжачені дядьки.
Швагери,
І дівери,
І брати,
І свати,
І зовиці,
І сестриці,
І малята-
Небожата, —
Всі колючі,
Всі чубаті.
Стали колом
Тісно в полі,
Узялися
Так і сяк
І за гичку,
Й за буряк,
Разом крикнули
Улад,
Похилилися
Назад —
На всю силу
Їжачину
Потягнули
Бурячину.
І поволеньки
Отак
З грядки
Вирвали буряк!
Не буряк,
А бурячище —
На півметра
Корневище!

Здивувавсь
Їжачий рід:
Є ж у світі
Корнеплід!
Де й коли
Такий поріс?
Не поміститься
В наш віз! —
І всім родом
Понад бродом
Буряка
Із грядки-
Латки
Покотили
Аж до бору
На зимівлю
У комору!

Про вірш

Динамічна віршована казка-алегорія звеличує сумлінну працю, самостійність та силу родинної згуртованості. Крізь призму казки про велетенський коренеплід поет утверджує радість трудового зусилля і перемогу колективної взаємодопомоги.

Історія

Вірш належить до зрілого періоду дитячої творчості Михайла Стельмаха, коли автор майстерно переосмислював традиційні фольклорні сюжети, зокрема мандрівний мотив казки про ріпку («Буряк-велетень»), інтегруючи їх у барвистий поетичний простір українського подільського села.

Твір публікувався в численних авторських збірках («Колосок до колоска», «Як журавель збирав щавель») та читанках, утверджуючи пріоритет виховання дітей засобами народного гумору, одухотворення природи та естетики господарської охайності.

Форма

Поезія написана коломийковим хореїчним стихом (переважно дво- й тристопний хорей із короткими строфоїдами), що генерує пружний, рухливий ігровий ритм, легко сприйнятний на слух дитячою аудиторією.

Часте застосування тавтологічних римувань, дієслівних пар та звукопису передає механіку фізичної дії («смик уліво, вправо — смик», «бігцем, тюпцем»), надаючи оповіді виразної пантомімічної експресії.

Як читати

Образ маленького їжачка — це антропоморфний символ працьовитої, допитливої дитини, яка вперше береться за відповідальну господарську справу. Поетизація агротехнічних процедур (сапання, полив, удобрення) подана через зворушливі пластичні деталі («садить носом», «знявши шубу з голочок», «сапку в лапку»), знімаючи будь-який відтінок нудної дидактики.

Кульмінація сюжету з витягуванням буряка виростає у справжній гімн великому роду: розлога градація родичів («швагери, і дівери, і брати...») не лише відсилає до традиційної фольклорної поетики, а й актуалізує відчуття родинного моноліту, де індивідуальне зусилля малюка здобуває підтримку й визнання всієї громади.

Теми: праця і старанність · казка про тварин · родинна єдність · природа й городництво · дитяча самостійність

Усі поети