В їжаковім вітряку
Михайло Стельмах
За народними мотивами
В день врожаю так і сяк
Змайстрував їжак вітряк:
Стіни дранкою покрив,
Крила з лубу поробив.
Вітер вдарив із борів,
Вітер крила закрутив —
І посипалась мука
У приполи їжака;
І на радощах їжак —
Руки в боки — і в гопак!
На вітряк тюпком, бігом
Звір посунув із зерном.
Два мішки ведмідь приніс,—
Ледве-ледве в двері вліз.
Борсучище-лежебок
Притаскав один мішок,
У куток мішок поклав
І на ньому задрімав.
Потім всунувсь в шубі кріт.
Хоч і лився з нього піт,
Але він волік овес —
На кисіль піде увесь.
Цап з цапихою удвох
Принесли сухий горох,
Бо з горохом пиріжки
Полюбляють їх дітки.
Зайця теж не брала лінь —
В торбі він приніс ячмінь.
Свині ж возять на возах
Кукурудзу в качанах,
Бо її вродило так,
Що не вмістиш і в вітряк.
Хитруватий злодій-лис
Лантух гречки тихо вніс,
Поклонився низько всім:
— Я уже м'ясця не їм,
Перейшов на пампушки,
На гречані галушки. —
Та озвавсь з коша їжак:
— Ой не так, не так, не так!
Ще сьогодні хижий лис
У зубах куріпку ніс! —
Як розсердиться кабан:
— Знову, лисе, за обман!
Ти і гречку десь украв,
Бо не сіяв, не орав! —
Лис мерщій із вітряка,
Кинув гречку в їжака.
Запитав звірів їжак:
— Може, зробимо отак:
Для куріпчиних дітей
Змелем лантух гречки цей?
— Вірно! Зробимо отак! —
Загукав увесь вітряк.—
А підступних злодіяк
Ми не пустим на вітряк! —
Вітер вдарив із борів,
Вітер в крилах загудів,
Вітер крила закрутив,—
І муки тугий струмок
Ллється зразу у мішок.
Знов не витримав їжак —
Потягнуло на гопак,
А за ним ведмідь присів,—
Закружляв танок звірів,
Всюди стукіт, всюди гук,
Аж прокинувся борсук:
— Не жалійте, звірі, ніг! —
Крикнув він і спати ліг.
З їжачихою їжак
Ходять кругом так і сяк.
Із крота вже ллється піт —
Не жаліє кріт чобіт:
— Гей, давай, давай, давай
І на щастя, й на врожай! —
Цап з цапихою удвох
Весь розсипали горох,
А вітряк все хить та хить —
Це танцює так ведмідь:
— Ось ударте ще отак,
Щоб гойднувся весь вітряк! —
Навіть заєць із дітьми
Б'є підлогу чобітьми:
Лис вже зайця не ляка,
А в мішки тече мука,
А в мішки тече мука!
Про вірш
Динамічна віршована казка про спільну хліборобську працю та торжество колективної справедливості над підступністю. Твір сповнений життєрадісного народнопісенного гумору, фольклорної колоритності та світлого трудового пафосу.
Історія
Віршована казка належить до золотого фонду авторської дитячої поезії Михайла Стельмаха 1950-х років, увійшовши до його знакових ілюстрованих збірок для малечі («Журавель», «Колосок до колоска»). У цей період письменник паралельно зі створенням масштабних епічних полотен про українське село вибудовує самобутній дитячий світ, глибоко вкорінений у подільський та загальноукраїнський фольклор.
Твір має підзаголовок «За народними мотивами», що підкреслює свідому орієнтацію митця на традиційну казкову спадщину про тварин, де кожен персонаж наділений виразними алегоричними та соціально-поведінковими рисами, а спільна праця лісової громади виступає запорукою достатку й гармонії.
Форма
Вірш написано чотиристопним хореєм із парним суміжним римуванням (aabb), що надає оповіді стрімкого пісенно-танцювального темпоритму, спорідненого зі стихією гопака й веснянкового речитативу.
Стельмах майстерно використовує внутрішній динамізм завдяки синтаксичному паралелізму, рефренному повторенню вітрових поривів («Вітер вдарив із борів...») та багатій алітерації сонорних приголосних ([р], [л], [н]), які звуконаслідують гул млинових жорен і пересипання борошна.
Як читати
Образна система казки побудована на алегоричній персоніфікації лісових мешканців, які відтворюють структуру традиційного хліборобського соціуму. Їжак виступає мудрим ремісником і громадським ватажком, здатним влаштувати загальний побут, ведмідь, кріт і борсук репрезентують різні типи трударів із притаманними їм побутовими деталями, а злодій-лис уособлює асоціальну фальш та лицемірство.
Кульмінація твору виходить за межі простої моралістичної байки: вигнання шахрая переростає у шляхетний жест солідарності та милосердя — зерно мелють для осиротілих «куріпчиних дітей». Мотив перетворення праці на свято підкреслюється танцювальною стихією (гопаком), що символізує радість плодів землі, очищених від кривди.
Теми: єдність громади · чесна праця · дитяча література · фольклорні мотиви · перемога справедливості