Зацвіла уся долина
За колгоспом коло млина,
Коло млина коло того,
Де так сонця золотого,
Де купави в яснім плесі,
Де шумлять, шумлять колеса.
Дід старий стоїть на гатці,
А дівча іде по кладці.
Кладка гнеться, де купави,
А дівча — уліво, вправо…
"Чи обід не втопиш, внуко", —
Дід іде, простерши руки.
"Як втоплю, то ізготую
Кашу добрую, крутую!"
Дід сміється коло броду,
А згори пливуть підводи
Та й спускаються у луки.
Стріне їх і дід, і внука
Коло млина коло того,
Де так сонця золотого.
Мальовничий пейзажно-побутовий малюнок сільського полудня біля водяного млина, осяяний сонцем, добродушним гумором і наступністю поколінь. Твір передає неквапливу гармонію буття, де праця й природа зливаються в єдину життєствердну симфонію.
Вірш створено в зрілий період творчості Михайла Стельмаха, коли в його поезії для дітей остаточно викристалізувався неоромантичний стиль з виразним етнографічним колоритом подільського подвір'я та млинарських гаток. Образ млина є одним із найпоетичніших у всій творчості автора — від роману «Щедрий вечір» до ліричних мініатюр.
У цьому творі відбито реалії українського повоєнного села, де традиційний патріархальний триб (дід на гатці, купави, підводи з луків) невимушено сусідить із прикметами нової доби, залишаючи незмінною одвічну селянську доброту й мудрість.
Метричну канву твору становить класичний чотиристопний хорей із переважанням пірихіїв, що надає рядкам текучості, наслідуючи невпинний рух млинового кола та річкової води.
Римування суміжне (парне), побудоване на чергуванні виразних жіночих клаузул (долина — млина, того — золотого, гатці — кладці, внуко — руки), що увиразнює речитативну оповідну манеру та легкість діалогу.
Пейзаж біля млина вибудовано на багатстві зорових і слухових образів: сліпуче «золоте сонце», білі купави в плесі та монотонний ритмічний шум водяних коліс утворюють атмосферу безпечного, одухотвореного дитинства. Кладка, що гнеться над водою, стає простором веселої дитячої гри та перших життєвих випробувань під пильним оком старших.
Центральний епізод — жартівливий діалог діда й онуки про обід і кашу — втілює глибинну родинну теплоту й кмітливість українського характеру. Фінальне кільцеве повернення до мотиву «сонця золотого» закріплює відчуття непорушного ладу й світла, якими повита щоденна праця на землі.
Теми: зв'язок поколінь · водяний млин · краса рідної природи · селянська праця · народний гумор