В густоліссі коло гатки
Бурундук будує хатку.
Цілий день його сокира
Веселить птахів і звіра,
Цілий день, цілий день
Тільки й чути — "дзень!"
та "дзень!"
А малі бурундучата
Із борів несуть до тата
І грибочки, і горіхи…
А стара бурундучиха
Ці грибочки цілі дні
На широкім сушить пні.
Не убогу й не багату
Бурундук поставив хату,
Засадив навкруг садочок,
А тепер синів і дочок
В теплій хаті — не в норі —
Посадив за букварі.
Вчаться діти — аж до зірки,
Вчаться тільки на п'ятірки!
Світлий, життєствердний дитячий вірш, сповнений апології працьовитості, сімейного затишку та жаги до знань. Олюднений побут лісових мешканців подано з теплим фольклорним гумором і світлою педагогічною настановою.
Вірш належить до розлогого пласту дитячої поезії Михайла Стельмаха, що створювався у повоєнний та відлиговий періоди («Журавель», «Колосок до колоска», «Коло млина, коло броду»). Будучи знаним майстром подільського словесного колориту та знавцем фольклору, Стельмах у своїх віршах для наймолодших органічно поєднував народну казку, анімалістичні мотиви та тогочасний гуманістичний ідеал потягу до освіти.
Твір відображає концепцію гармонійного співжиття родини, де спільна праця забезпечує добробут, а вищою цінністю постає навчання дітей. У творчості Стельмаха поезія для дітей була не просто дидактичною забавкою, а продовженням його ліро-епічної прози, де образ книги, школи й родової злагоди посідав центральне місце.
Твір написано чотиристопним хореєм із переважанням пірихіїв, що надає ритму жвавості, пісенності та наспівної грайливості, характерної для дитячих скоромовок і лічилок.
Римування суміжне (парне, aabb), уривчаста звукова організація побудована на виразній звуконаслідувальній ономатопеї («цілий день... дзень та дзень»), а чергування жіночих і чоловічих клаузул підкреслює динаміку й бадьорий темп оповіді.
Поетика тексту спирається на класичний антропоморфізм: дика тварина наділяється соціальними та суто людськими чеснотами. Бурундук постає архетипним господарем-будівничим, що дбає про родинний дах, порядок і красу («засадив навкруг садочок»). Злагоджений поділ праці — батько теслярує, малеча збирає лісові дари, мати порається коло сушіння грибів — відтворює традиційну модель української трудової етики.
Символічний перехід від «нори» до «теплої хати» та саджання за «букварі» маркує цивілізаційний прорив: праця слугує підґрунтям для духовно-інтелектуального зростання. Метафора «вчаться діти — аж до зірки» виводить дитячий лісовий сюжет на рівень поетичного культу просвіти, де старанність і гармонія праці та розуму увінчуються бездоганним успіхом.
Теми: дитяча література · родина і діти · працьовитість · потяг до науки · олюднена природа