Ах, як мертво
Микола Хвильовий
Ах, як мертво навкруги, як мертво,
Запеклися на залізі уста іржі,
Пеленає революції мовчазні жертви
Моїх думок розпатланий кужіль.
Застигла тиша і скиглить
Круків примарною печаллю…
Невже не можна запалити
Тебе, заводе, хоч одчаєм?
В зубах шматок у вальківниці —
Це рейка, і не родилась так,
А рот давно розкритий пічці,
Губою П’ятий не хитав.
Цвірінькає піддашшя горобцем
І переможно небо тулиться до скла.
І навіть сонце тут знесе яйце
і зимнього і літнього числа.
. . . . . . . . . . . . .
О, рогаль-лосунь
Синеблузих мрій,
Намантач косу —
Вітегострий ріг.
Не підстреле, вір,
Сагайдак руїн.
Там росте пирій
І нема шипшин.
Але мовчить застигла тиша в тій іржі.
Ах, як мертво навкруги, як мертво!.
Пеленає революції мовчазні жертви
Моїх думок розпатланий кужіль.
Про вірш
Експресіоністичний зойк відчаю перед занімілим і спустошеним заводом, де іржа роз'їдає застиглі верстати, а тиша скиглить круківською печаллю. Поет оплакує згасання революційного полум'я і безплідність принесених жертв посеред паралізованої руїни.
Історія
Вірш написано в період гострої економічної та соціальної кризи після закінчення активних бойових дій громадянської війни, коли промисловість України була вщент зруйнована, заводи зупинені через брак палива й сировини, а робітники страждали від безробіття та злиднів.
Хвильовий з болем усвідомлює контраст між кривавими жертвами революційних битв і мертвотною пусткою застиглих цехів, де замість омріяного процвітання панує цвинтарна безмовність і розпач.
Форма
Написано п'ятистопним та чотиристопним анапестом із перехресним римуванням. Ритміка важка, переривчаста, наче задихається під тиском нестерпного психологічного тягаря.
Поетика гранично експресіоністична: мотиви мертвоти, іржі, крові, застиглого металу («запеклися на залізі уста іржі»), слухові образи скиглення круків і німоти доменних печей.
Як читати
Образ застиглого заводу постає як колосальний цвинтар надій. Запечена іржа на залізі сприймається як запечена кров полеглих бійців, чиї жертви виявляються поглинутими байдужою пусткою. Кужіль думок поета безпорадно «пеленає революції мовчазні жертви».
Благання запалити завод «хоч одчаєм» розкриває крайню точку психологічної напруги: нерухомість і пасивність для романтика гірші за будь-яку бурю й біль. Деталі мертвого виробництва (застрягла рейка у вальківниці, роззявлений і холодний рот печі) створюють моторошний образ мертвого велетня.
Вірш викриває трагічний розлам у свідомості Хвильового: народження сумніву в тому, чи здатна революційна утопія породити реальне живе життя. Це один із найсильніших трагічних творів української урбаністичної лірики.
Теми: зупинений завод · руїна і мертвота · трагедія революційних жертв · іржа і розпач · експресіонізм