За вікном зелена?.
Зелена? Дивно!
Падають, падають
Крашенки з неба,
З неба голубого
в сонячний день
катеринка грає,
грає-виграває…
а розпука вулична
— де?
А далеко потяги і гудки,
а на думці качка в осоці,
я підстрелив качку в осоці,
каченята плакали в осоці.
А медова молодість
одійшла
за темнії обрії в тумани.
…Почекай-но, що це з димарем?
Зачепився місяць за димар?
І неначе бачимо золоту ріку.
Ай було та й буде ще на віку.
Катеринка грає,
грає-виграває,
а розпука вулична
— де?.
Експресіоністична міська мозаїка, виткана з дисонансних звуків вуличної шарманки (катеринки), щемких спогадів про мисливську юність і розгубленості перед невблаганним бігом часу. Твір відтворює хаотичний калейдоскоп почуттів людини на зламі епох.
Вірш увійшов до збірки «Молодість» і є характерним зразком раннього модерністського експерименту Хвильового з міською субкультурою та народно-міськими жанрами. Шарманка на міських площах була обов'язковим атрибутом повоєнного Харкова доби непу.
Твір навіяний автобіографічними мисливськими рефлексіями письменника (Хвильовий був пристрасним мисливцем, любив природу Слобожанщини), які химерно стикаються з урбаністичним шумом гудків, заводських димарів і потягів.
Написано вільним, синкопованим віршем із нерівною довжиною рядків і внутрішніми та асонансними римами. Мелодика імітує скрипуче, механічне й водночас щемливе крутіння ручки шарманки.
Характерні повтори («падають, падають крашенки з неба», «грає, грає-виграває»), фрагментарний монтаж кадрів та монтаж вражень, притаманний естетиці німецького та українського експресіонізму.
Метафора крашанок, що падають із блакитного неба, вносить елемент наївного народного свята у напівзруйнований міський пейзаж. Однак за цією сонячною декорацією одразу проступає глибинна «розпука вулична», яку марно намагається заглушити шарманка.
Внутрішній монолог ліричного суб'єкта несподівано переривається щемливим спогадом про підстрелену качку в осоці та плач каченят. Це відчуття провини перед живою природою стає символічним дзеркалом понівеченої революційними катаклізмами молодості («А медова молодість одійшла за темнії обрії в тумани»).
Сюрреалістична деталь у фіналі — місяць, що зачепився за заводський димар — закріплює відчуття зміщення реальності. Хвильовий віртуозно передає трагічну безпритульність душі у перехідну історичну добу.
Теми: вулична шарманка · експресіоністичний міський пейзаж · туга за молодістю · вина перед природою · модерністський монтаж