Пам'яті Гната Михайличенка
Із класою громів
твоє життя —
"роман блакитний".
Товаришу! сьогодні ми всесвітні,
безсмертні, як життя,
і вічні, як простори…
Не згорнемо свій стяг
і ще раз вдаримо об землю "вчора".
Шопена в спогад лиш на мить,—
не домовина кличе — домна.
Товаришу, сьогодні ми
в літаврнім "дома".
Загинув ти, а там… а там…
Та не сконає "Марсельєза".
Лишень в борні, тільки в боях —
і ти, і я.
Він чує нас… блакиття хвиль.
Ах, на хвилину в тугу чола,
а потім біль — в провалля біль,
і ще раз вдаримо об землю "вчора"!