Що нам морок!
Микола Хвильовий
Там, де вітер
Лепетень
По підметах спорохнялих,
Коливались
Златовіти –
Йшов новітній день!
Гей! Сідаймо всі на релі –
Гайдабурити гайда!..
Морок, смуток? Я веселий –
Молотка дзвінкий удар!
Тіні –
Зникли. Вечір синій
І – кривавий…
Що мені?
Я до цього також звиклий,
Як до мене тьмяні сни.
Уквітчали
Небо зорі…
Зорі списики у простір.
І сьогодні, як і вчора,
Морок хмуриться від злості.
А у мене біля серця
Сиза горлиця туркоче,
Серце з ретязя зірветься
І голубку залоскоче.
Що нам морок, що нам смуток?
Ми йдемо – наперекір,
Ми – весни найперші гуси,
Наші дні – бурхливий вир.
Про вірш
Експресивний маніфест революційного життєствердження, де дзвінкий удар робітничого молотка розсіює віковічний морок і втому. Поет протиставляє пасивному суму активне творення «новітнього дня».
Історія
Вірш увійшов до першої поетичної збірки Миколи Хвильового «Молодість» (Харків, 1921), яка засвідчила прихід у літературу пристрасного романтика революції. У цей період письменник переживав стан бурхливого ідейного оновлення, щиро вірячи в можливість побудови нового, соціально справедливого й духовно вільного суспільства.
Рання лірика Хвильового народжувалася у вирі громадянської війни та розрухи, коли індустріальні звуки заводів і шахт Донбасу сприймалися як акорди космічної перебудови всесвіту, здатної подолати багатовікову темряву підневільного життя.
Форма
Твір написано розкутим хореїчним розміром із переривчастим строфічним малюнком і чергуванням повнозвучних чоловічих та жіночих рим. Рублений синтаксис та паузи створюють враження ударів молота по ковадлу.
Поетика багата на неоромантичні неологізми («лепетень», «златовіти», «гайдабурити»), звукопис сонорних і вибухових приголосних, що надають віршу підкреслено футуристичної енергетики.
Як читати
Центральний конфлікт вірша розгортається між мороком минулого та життєдайною енергією оновлення. Поет свідомо відкидає романтичну меланхолію: «Морок, смуток? Я веселий — / Молотка дзвінкий удар!». Праця перетворюється на естетичний і бунтівний акт звільнення духу.
Колористика вірша насичена різкими контрастами: синій вечір переходить у криваві заграви, але на зміну їм приходять золоті віти прийдешнього дня. Образ зірок-списиків, що пронизують простір, втілює незламну експансію світла в космічні глибини.
Хвильовий демонструє характерне для романтиків доби Розстріляного відродження поєднання революційного максималізму з тривожним відчуттям кривавої ціни перелому. Вірш є яскравим документом оптимістичної фази його ранньої творчості.
Теми: революційний романтизм · перемога над мороком · індустріальний ритм · енергія молодості · ранній модернізм