Швець працює
Микола Хвильовий
Цок! Цок! по цвяшках
На підошві стежки дві —
Це я вам —
Чобітки.
Не дивіться, що я плюну,
Розітру, як скло блищить.
А який, який я юний
В цю веселу мить.
Аж по лікоть голі руки:
Праця в хаті, а важка…
Цитьте, йдуть до мене з бруку…
Цок-цок! по цвяшках!
. . . . . . . . . . . . . . . . .
Пальці правої в живиці —
Сучу дратву я, шарпак*,
Але очі — зоряниці,
А на серці — мак.
Віск пролинув
Раз і… два.
І зігнув я знову спину —
Пара буде ще нова.
Шило в шкіру зашилив я,
Дратва шиє, шаркотить,
Шепіт в шварі… Шив я, шив я —
Швидко в шевні все біжить.
Раз-два! Раз-два!
Пара буде ще нова!
На колодці маю чобіт,
Прошу тих, хто з смаком робить,
А я знову дратву в руки,
Потім цвях, а далі… стуки…
Цок-цок! по цвяшках
На підошві стежки дві —
Це я вам —
Чобітки…
______________
* Жебрак (від: «обшарпаний»)..
Про вірш
Колоритна жанрова замальовка ремісничої праці міського шевця, чиї вправні руки вистукують цвяшками веселий ритм по підошвах чобіт, долаючи втому смоли й дратви вогнем молодих очей-зоряниць. Твір оспівує просту земну працю як джерело щирої радості та юного завзяття.
Історія
Вірш увійшов до збірки «Молодість» і представляє інтерес Хвильового до традиційних міських ремесел, які продовжували годувати злиденне населення пореволюційних міст доби непу.
Шевська справа вимагала виняткової терплячості та важкої ручної праці в задушливих підвальних комірках, однак Хвильовий бачить у шевцеві не забитого пролетаря, а життєрадісного майстра, чиє серце відкрите для краси.
Форма
Написано легким тонічним віршем із яскравим звуконаслідувальним заспівом («Цок! Цок! по цвяшках / На підошві стежки дві»). Ритміка наслідує невпинні удари шевського молоточка.
Соковита побутова лексика («сучу дратву», «шарпак», «живиця», «плюну, розітру, як скло блищить»), поєднана з піднесеними поетичними метафорами («очі — зоряниці»).
Як читати
Ліричний герой — молодий майстер із засмальцьованими смолою руками, який пишається результатами своєї роботи. Його чобітки — це не просто взуття, а витвір ремесла, вилизаний до блиску та викуваний із любов'ю.
Звуковий рефрен «Цок-цок! по цвяшках» стає музичною візитівкою твору, надаючи робочому процесу рис захопливої гри. Попри важку працю в хаті («аж по лікоть голі руки»), герой почувається безмежно юним і вільним.
Контраст між смолистими пальцями шарпака та зоряницями в очах підкреслює духовне благородство робітничої людини. Хвильовий з любов'ю поетизує народний побут, стверджуючи красу повсякденної праці.
Теми: праця шевця · звукопис молотка · міське ремесло · молодість і завзяття · побутовий оптимізм