«Слово «повстання» таємне…»
Микола Хвильовий
Слово «повстання» таємне
Чув я, як в тирсі давно
Вечір збентежений темний
Скиглив повстання зерном.
В грудях моїх зростала
Хвиля бурхлива — живець,
Подих скорботи невдалий
Здатний не був вже на герць.
Також схопив я повстання
В жвавих ланах громовиць,
Чув я повстання в зітханні
Кволих байдужих телиць.
Щось ще гойдається в думці —
Що? Небезпека, не варт?
Солодко вмить перегнуться,
Щастя підхопити вжарт.
Слово «повстання» палюче,
Блискавка грізна, зросло —
Бачиш, як певно, жагуче
Світ обгортає крилом?.
Про вірш
Романтичне оспівування зародження бунтарської волі в народних глибинах, де потаємне слово повстання визріває у безкрайніх степах.
Історія
Вірш звертається до історичної пам'яті українського народу — традицій гайдамаччини, козацьких повстань та селянських заворушень революційної доби.
Хвильовий бачить у бунті не сліпу руйнацію, а первородний живець нації, що скидає з себе вікове рабство.
Форма
Тристопний анапест із перехресним римуванням, чий пружний крок передає наростання внутрішньої хвилі народного гніву.
Як читати
Поет згадує, як таємне слово «повстання» шепотіла суха ковила-тирса у передгрозовому вечорі, перетворюючись на живе зерно майбутнього зриву.
Цей стихійний поклик стає частиною плоті й крові ліричного героя («в грудях моїх зростала хвиля бурхлива — живець»), що єднає його долю з визвольною стихією.
Теми: слово повстання · степова тирса · народний бунт · стихійна воля · пробудження нації