За веснами приходять весни
в далекий вирій, в край чудесний,
нечутно в дивне небуття.
І журавлями, чорнопері,
летять, летять мої химери:
він відійшов без вороття.
Він впав у полі, яко воїн,
і в полчища у зарнім строї
його з рапірою й мечем
покликав Переможець Юрій.
А в мене — заметіль і бурі,
вогнем позначене лице.
Елегія за воїном, що загинув у полі: весни минають у небуття, химери летять чорними журавлями, Юрій-Переможець кличе полеглого до свого небесного війська, а в душі героїні — заметіль і бурі. Вірш поєднує особисте горе з образом небесної шани воїнові.
Тема загиблого лицаря проходить крізь усю творчість Оксани Лятуринської. Поетка пережила загибель багатьох близьких людей із кола української еміграції та визвольного руху, і її елегії поєднують інтимну скорботу з героїчною міфологією.
Святий Юрій-Переможець, змієборець і покровитель воїнів, у народній традиції ще й господар весни. Тому образ весен, що відходять у вирій, природно пов’язується з його постаттю: він кличе полеглого до свого «полчища у зарнім строї».
Вірш написано чотиристопним ямбом шестирядковими строфами з римуванням ааб-ввб (весни — чудесний — небуття, чорнопері — химери — вороття; воїн — строї — мечем, Юрій — бурі — лице). Третій і шостий рядки, римуючись між собою, звучать як підсумкові удари.
Ритмічно вірш рівний і співучий, але повтор «летять, летять» і протиставне «А в мене» у фіналі вносять емоційне напруження.
Початкові рядки змальовують циклічність природи: весни приходять за веснами, але відходять у «дивне небуття». Журавлі тут «чорнопері» — це вже не провісники весни, а химери, тобто болючі мрії й видіння героїні.
Центральна строфа міфологізує смерть: воїн упав у полі, і сам Переможець Юрій покликав його до свого війська «з рапірою й мечем». Смерть подано як почесне зарахування до небесного полку, що споріднює вірш з іншими воїнськими елегіями поетки.
Але фінальне «А в мене — заметіль і бурі, вогнем позначене лице» повертає до земного горя. Небесна слава воїна не скасовує страждання тих, хто лишився. Обпалене обличчя — знак болю і, можливо, власної участі у вогненних подіях доби.
Теми: смерть воїна · скорбота і втрата · небесне воїнство · плин часу · химери пам’яті