Жив князь колись. Наслухавшись багато,
Що у світах є Істина ясна,
Що між красунь – найкрасніша вона,
Пішов її, вродливицю, шукати.
Ліг змій між гір, мечем його потятий,
Скорилась вод бурхливих ширина,
Дівич-лісів розпалася стіна –
І перед ним встають її палати.
Іде до брам. – Це що таке? Мара?
Звідкіль вона, потворна ця стара,
Що дух її нудніше паху смерти?
Метнулась геть з-під ніг його земля,
Мов хотячи розверзтись і пожерти...
І чує він: "Шукав мене? Ось я".
Міттенвальд, 1949.
Сонет-притча про князя, який долає змія, бурхливі води й дрімучі ліси, шукаючи прекрасну Істину, а знаходить у палатах потворну стару з подихом смерті, що каже: «Шукав мене? Ось я». Вірш руйнує романтичну ілюзію про легку і гарну правду.
Сонет датовано «Міттенвальд, 1949» — його написано в баварському таборі для переміщених осіб, де Олекса Стефанович провів повоєнні роки перед переїздом до Канади. Досвід війни, руйнування і поневірянь надав його філософським віршам гіркої тверезості.
Притча використовує казкову схему пошуку — подвиги героя, змієборство, чарівні перешкоди, — але обертає її фінал. Таке переосмислення фольклорного сюжету характерне для Стефановича, який умів поєднати давню форму з глибокою думкою.
Це класичний сонет італійського типу, написаний п’ятистопним ямбом. Катрени мають охопне римування абба — абба (багато — ясна — вона — шукати; потятий — ширина — стіна — палати), терцети — вгд — гвд (Мара — стара — смерти; земля — пожерти — я).
Композиція дотримується логіки сонета: катрени розповідають про пошук і подвиги, а терцети приносять несподіваний поворот і завершальну пуанту, винесену в останній рядок.
Перший катрен будує ідеал: князь чув, що Істина — «найкрасніша» між красунь, і вирушає її шукати. Правду уявлено як прекрасну наречену, нагороду для героя.
Другий катрен — казкова низка подвигів: змій потятий, води скорені, «дівич-лісів розпалася стіна». Усе ніби підтверджує, що відважний досягне мети. Але біля брам на князя чекає «мара» — потворна стара, чий дух «нудніший паху смерти». Земля тікає з-під ніг і хоче його пожерти.
Пуанта «Шукав мене? Ось я» звучить як вирок і водночас мудре одкровення. Справжня Істина не тішить і не прикрашає: вона нагадує про старість, тлінність і смерть. Пережиті руйнування війни підказали поетові: зустріч із правдою вимагає більшої мужності, ніж будь-які подвиги.
Теми: пошук істини · ілюзія і правда · смерть і тлінність · казкова притча · філософські роздуми