Івасик-орлик

Олекса Стефанович

І.Б.

І

Був собі хлопчик Івасик.
Ішла Івасикова мати
Снопи в’язати
І взяла Івасика з собою.
Поклала його під копою:
"В холодочку,
В сповиточку
Спи у спокою".
Відійшла — та й за перевесло...
А до дитини орла принесло.
Надлетів скоб,
Хлопчика — в дзьоб
І поніс
В ліс.
Приніс його в кубло
Орлиці під крило:
"Сиди
Та гляди.
А я лечу на пасіку
Принести меду Івасику".
... І росло маленя,
Як орленя.

II

Якось у тому лісі козаки,
За день втомившися таки,
Відпочин держали,
Коней попасали.
Нараз — межи гілляч —
Неначе плач.
"Це пугач на дубі".
— "А ти полізь-но та побач".
І не пройшла й хвилина,
Як той із дуба їм гука:
"Та це дитина, любі.
І то вірлина,
А не яка!".
Забрали знайду —
І гайда!
Що це Івасик, не знали,
А що лежало між орлят,
Як між братами брат,
То Орликом назвали.
І, дійсно, хлопченя
Було, як орленя,—
Лиш підросло крапельку,—
Давай йому коня,
Давай шабельку...
. . . . . . . . . . . . . . .
Отак
З маленького Івасика
— Каже казка —
Став козак.

Прага, 1936

Про вірш

Віршована казка про хлопчика Івасика, якого орел відніс у гніздо, а козаки знайшли серед орлят і назвали Орликом; з малого виріс справжній козак. Твір лагідний, грайливий і пройнятий героїчно-патріотичним духом.

Історія

Казку написано в Празі 1936 року й присвячено особі з ініціалами «І. Б.». Олекса Стефанович звертався до фольклорних сюжетів, переосмислюючи їх для дитячого й родинного читання, і цей твір поєднує мотиви народної казки про Івасика-Телесика з козацькою легендою.

Прізвисько «Орлик» неминуче викликає асоціації з козацькою історією та гетьманом Пилипом Орликом, хоча прямого історичного сюжету тут немає. Для еміграції, яка дбала про виховання дітей в українському дусі, такі казки були способом передати любов до козацької минувшини.

Форма

Казка написана вільним римованим віршем із рядками різної довжини — від одного-двох слів («Хлопчика — в дзьоб», «В ліс») до розлогих оповідних. Рими переважно суміжні (мати — в’язати, собою — копою, скоб — дзьоб, маленя — орленя), що надає тексту легкості дитячої примовки.

Твір поділено на дві частини римськими цифрами, з крапками-пропусками, які імітують усну оповідь із «пропущеними» епізодами. Колискові вставки, діалоги козаків і зачин «Був собі...» та кінцівка «Каже казка» відтворюють структуру народної казки.

Як читати

Перша частина — завязка: мати кладе Івасика під копою, орел підхоплює його й приносить у гніздо до орлиці. Неочікувано цей епізод позбавлений жаху: орел турботливо летить «на пасіку принести меду Івасику». Хижий птах стає годувальником, а хлопчик зростає «як орленя».

Друга частина змінює світ: козаки чують у лісі «неначе плач», і жартівлива сценка з «пугачем» та «вірлиною» дитиною додає гумору. Хлопця назвали Орликом, бо лежав між орлятами, «як між братами брат», — так ім’я відбиває природу, загартовану волею й висотою.

Кінцівка підсумовує виховну ідею: з маленького Івасика «став козак», щойно йому дали коня та шабельку. Казка стверджує, що дитина, вихована у вільному, гордому середовищі, неминуче виросте захисником. У цьому легкому сюжеті відчутна туга емігранта за героїчним минулим і надія на майбутнє покоління.

Теми: віршована казка · козацтво · виховання героя · фольклорні мотиви · воля і сила

Усі поети