Коляда
Олекса Стефанович
М.
Підлили в лямпаду масла,
Щоб лямпада не погасла,
Щоб світила з неба, ясна,
Та на ясла.
Біля ясел — Мати Божа,
Мати Божа, Панна гожа,
Панна чистая, хороша,
Наче рожа.
В ясла глянула, розквітла,
І на мить немов осліпла,—
Стільки впало в очі світла,
Стільки срібла!
"Тепле — сіно, та не досить,—
Загорнути Його в коси-б..."
Теплу ніч у Бога просить
Йому Йосип.
Просиш, Йосипе, не всує —
Круторогі у хліву є,—
Нім — язик, та вухо чує:
Бог вартує.
Ось вони все ближче, ближче,
Сиві, гливі і які ще...
На дитину кожен дише,
Щоб тепліше...
Як лямпада повномасла,
Світить Панна чиста-красна.
Повні срібла, світять ясла.
Ноче ясна!
Прага, 1936
Про вірш
Ніжна колядка про ніч Різдва: Богородиця схиляється над яслами, Йосип просить у Бога тепла, а воли зігрівають Дитятко своїм диханням.
Історія
Вірш датовано Прагою 1936 року і присвячено «М.». Стефанович часто звертався до різдвяних і великодніх мотивів, поєднуючи євангельський сюжет із народною обрядовою традицією, якою жила українська громада і в еміграції.
«Коляда» стилізована під народну колядку з її наївною, теплою конкретикою: Мати Божа тут — «Панна гожа», ясла вистелені сіном, а в хліві стоять «круторогі». Такий підхід продовжує традицію літературних колядок від Шевченка до поетів ХХ століття.
Форма
Вірш складається з п’ятивіршових строф, написаних чотиристопним хореєм із монорими: усі рядки строфи римуються на один звук («масла — погасла — ясна — ясла»), а останній рядок скорочений до двох стоп, як приспів колядки.
Наскрізна монорима і повтори («Мати Божа, / Мати Божа, Панна гожа») створюють пісенну, заколисливу інтонацію; кільцева композиція з повтором образу лямпади й ясел замикає текст.
Як читати
Вірш починається з побутової, майже хатньої деталі — у лямпаду підлили олії, щоб світило не згасло. Цей світильник одразу набуває символічного змісту: він світить «з неба, ясна» на ясла, зливаючись із Віфлеємською зорею.
Центральна сцена — Богородиця, яка «розквітла», глянувши на Дитя, і на мить «осліпла» від світла. Народна образність («наче рожа», загорнути Його в коси) робить її близькою, по-земному ніжною матір’ю. Йосип, що молить про теплу ніч, отримує відповідь: Бог «вартує», а воли надихають тепло.
Фінальне «Ноче ясна!» підсумовує колядку як світлу хвалу. Важливо почути в цьому вірші не стільки догматичний зміст, скільки атмосферу тепла, тиші й опіки, що оточує новонародженого — і через нього кожну людину.
Теми: Різдво Христове · материнська ніжність · народна обрядовість · Божа опіка · світло у темряві