Замість колискової
Олекса Стефанович
І. Б.
Не буду тобі такої:
"Вже сон до вікон од плота,
Вже вікнами сон в покої,
На котика вже воркота..."
Воркотик дівчаткам личить.
На коника глянь ось, хлопче,
Як пана він свого кличе
Та землю копитом топче.
Побіг. Закричала птиця,—
Далеко, а чуть голосну.
Це сонце орлові сниться —
І клекче у темінь зоєну.
Десь блима у темінь огник.
Хтось інші нам згуки горне.
Дніпро це реве та стогне,
Це стогнуть степи та Чорне.
Та зірки свої згасило.
Побач — ще такую снину —
Хай коників — сила-сила
Та все з верхівцями, сину.
Від орлього клекту — глушно,
А сонце — все д’горі, д’горі...
Так радісно, гучно, рушно
В степах, на Дніпрі й на морі.
Прага, 1936
Про вірш
Поет відмовляється від звичної лагідної колискової і співає хлопчикові про коней, орлів, степи й Дніпро, виховуючи в ньому з колиски лицарський дух і любов до України.
Історія
Вірш присвячено І. Б. і датовано Прагою 1936 року. Він належить до віршів, які Стефанович писав для дітей у колі празької еміграції, проте за змістом це радше програмна ідея виховання нового покоління українців, ніж власне дитяча пісенька.
У 1930-ті роки поети празької школи прагнули виховати сильну, вольову людину, яка відродить державність. «Замість колискової» переносить цей ідеал у найінтимніший жанр — колискову, перетворюючи її на поетичну присягу майбутньому воїнові.
Форма
Вірш написано тристопним амфібрахієм, місцями з ознаками дольника, у чотиривіршах із перехресним римуванням, часто з неточними, асонансними римами («личить — кличе», «хлопче — топче», «огник — стогне»).
Ритм нагадує розгойдування колиски, але водночас і кінський біг; інтонація змінюється від спокійної на початку до піднесеної, урочистої наприкінці, де нагнітаються прислівники «радісно, гучно, рушно».
Як читати
Вірш відкривається полемічним жестом: поет цитує традиційну колискову з котиком-воркотиком і відкидає її — «воркотик дівчаткам личить». Хлопчикові належить інша пісня: про коня, що б’є копитом і кличе пана.
Далі з’являються образи героїчного світу — орел, якому «сниться сонце», шевченківський Дніпро, що «реве та стогне», степи і Чорне море. Це символічна карта України, яку дитина має полюбити ще уві сні. Ремінісценція «Причинної» Шевченка вписує колискову в національну традицію.
Кульмінація — побажання «снини» з силою-силенною коней «з верхівцями» та сонцем, що підноситься «все д’горі, д’горі». Сон дитини стає віщим сном про звитягу. Читаючи вірш, варто відчути, як ніжність батька поєднується в ньому з мрією про вільну й сильну Україну.
Теми: виховання лицарського духу · любов до України · дитинство і майбутнє · героїчна мрія · образи степу й Дніпра