Ярослав Осмомисл
Олександр Олесь
Володимирко поволі
Тихо-мирно вік дожив
І на княжому престолі
Ярослава залишив.
Це був князь палкий, відважний,
Незрівнянний у бою,
Наче рвався він покласти
Першим голову свою.
І коли він з Ізяславом,
З князем київським зійшовсь,
Першим кинувся з мечем він,
Всіх попереду боровсь.
І бояри зупиняли:
“Ярославе, князю, стій:
Хто тебе, орла, заступить
У державі жалібній?!
Краще стань від виру збоку
І дивися на полки —
Як для тебе слави й честі
Здобувають вояки”.
Ярослав бояр не слухав
І вперед відважно біг
І відвагою своєю
Ізяслава переміг.
Не спочив він після бою:
На державу угри йшли
І для нападу поляки
На кордоні вже були.
Але й тут хоробре військо
Розбиває ворогів
І іде в степи на південь
До Дунайських берегів.
Ростиславича Івана
Ярослав ущент розбив
І до власної держави
Малий Галич прилучив.
І держава буйним морем
Розлилася навкруги,
Половецький степ вмиває,
Б’є в дунайські береги.
“Вісім змислів князь наш має”, —
Говорили вояки
І прозвали Ярослава
Осмомислом на віки.
І співець співав про його:
“Гей, ти високо злетів
І на батьківськім престолі,
Вкритий славою, засів.
Військом ти підпер Карпати,
Шлях мадярам заступив
І Дунаєві ворота
Кораблями зачинив.
Князю, Київські ворота
Одчиняєш ти ключем,
Стріли кидаєш в султанів
І рубаєш їх мечем.
Так стріляй же їх, поганих,
Кидай стріли в їх степи
І за Ігореві рани
Слізьми, кров’ю окропи”.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Після смерті Осмомисла
Володимир князем став,
Все, що здідив, споневірив,
Все розтратив, змарнував.
І взяли мадяри Галич
(Хоч народ завзято бивсь),
І угорський королевич
Князем галицьким зробивсь.
Олесь Олександр
Про вірш
Величний історичний портрет галицького князя Ярослава Осмомисла, мудрого державотворця і безстрашного полководця, який підніс Галицьке князівство до зеніту могутності. Твір оспівує державницьку мудрість, захист кордонів та авторитет України на міжнародній арені.
Історія
Поема входить до поетичного літопису Олександра Олеся «Княжа Україна», написаного 1920 року в еміграції. Олесь звернувся до постаті Ярослава Осмомисла як до взірця сильного, далекоглядного правителя, здатного об'єднати землі та забезпечити мир і процвітання своєму народу.
Образ Осмомисла безпосередньо спирається на літописні згадки та славетну характеристику князя в «Слові о полку Ігоревім» («Галицький Осмомисле Ярославе! Високо сидиш ти на своїм золотокованім престолі...»). Олесь бачив у могутності княжого Галича історичний прототип соборної української держави.
Форма
Вірш написано чотиристопним хореєм із чергуванням жіночих і чоловічих рим (aBaB). Енергійний, карбувальний ритм хорея надає поезії характеру урочистої воїнської саги або билини.
Широко вжито історичні формули, епічні повтори, літописні батальні сцени та риторичні характеристики, що створюють панорамне бачення політичної картини Європи XII століття.
Як читати
Олесь показує еволюцію особистості Ярослава: від молодого гарячого воїна, який рветься першим у бій і змушує бояр стримувати його запал заради збереження князя, до мудрого державного мужа, наділеного «вісьмома смислами» (Осмомисл).
Поет детально описує розквіт Галичини за правління Осмомисла: розбудову міст, розквіт торгівлі по Дністру й Дунаю, будівництво білокам'яних соборів та міцну оборону кордонів від кочовиків та зазіхань сусідніх монархів. Сила князя тримається на любові народу й повазі європейських правителів.
Образ Осмомисла постає ідеалом правителя-патріота, чия влада служить не особистій сваволі, а добробуту рідної землі. Олесь звертається цим історичним прикладом до сучасників, вказуючи на силу єдності та мудрості як запоруку незалежності.
Теми: княжа доба · Ярослав Осмомисл · Галицька держава · мудрість правителя · історична пам'ять