Чудо в черевику
Степан Олійник
Як відомо, всі ледачі
Ждуть легенької удачі
(Без труда щоб їм везло!).
Так і з Васею було.
Вчиться Вася в п’ятім класі.
Якось друг і каже Васі:
— Знаю чудо я одне.
Чудо справді чарівне.
Будеш мати без мороки
Ти п’ятірки за уроки,
Лиш зроби, мій друже, так:
Роздобудь собі п’ятак,
Приліпи його, мов латку,
В черевик під ліву п’ятку,
Узувайся і ходи.
Піде діло — хоч куди!
Це я, — каже, — перевірив. —
...Вася здуру і повірив.
Ліпить Вася Боровик
П’ять копійок в черевик.
Взувся,
Тупнув,
Взявсь у боки:
— Більш не вчитиму уроки:
Повезе мені і так,
Під п’ятою ж є п’ятак!
Вранці йшов і всю дорогу
Припадав на ліву ногу.
Ось і школа,
Ось і клас.
Арифметика якраз.
— Боровик, іди до дошки!
Вася встав, пом’явся трошки,
На п’ятак натис — дарма!
Де ж те чудо?
Щось нема.
...За годину викликають,
З географії питають.
Вася встав — ні в сих ні в тих,
Замість чуда — в класі сміх.
Мав мороку він велику,
Бо п’ятак у черевику
Відіграв одну лиш роль
— Надавив йому мозоль!
Закінчилися уроки —
Бігли учні в різні боки.
Ну, а Вася Боровик
Ледве тяг свій черевик.
Під п’ятою п’ять копійок,
А у сумці — стільки ж двійок!
Про вірш
Гумористично-повчальна історія про ледачого п'ятикласника Васю Боровика, який повірив у магічну силу п'ятака під п'яткою замість вивчення уроків і зрештою поплатився болючим мозолем та оберемком двійок.
Історія
Вірш належить до циклу шкільних сатиричних і гумористичних творів Степана Олійника кінця 1950-х років, коли поет активно друкувався на шпальтах всеукраїнського сатиричного журналу «Перець» та в дитячій періодиці. Олійник, сам колишній сільський учитель, бездоганно знав психологію школярів, їхні наївні забобони, потяг до «легких» шляхів та типові класні взаємини.
Твір увійшов до репертуару популярних гуморесок для виразного читання та неодноразово перевидавався в авторських збірках («Як ми кашу варили», «Батьки і діти», виданнях вибраних творів), ставши хрестоматійним зразком радянської української дитячої гумористики післявоєнної доби.
Форма
Написано чотиристопним хореєм із переважанням пірихіїв, що надає оповіді динамічного, пустотливого темпоритму, притаманного дитячим лічилкам або фабульним гуморескам. Ритмічна партитура розбивається графічними «східцями» на кульмінаційних моментах («Взувся, / Тупнув, / Взявсь у боки»).
Строфіка астрофічна (вільна оповідна форма), римування парне (суміжне: ААББ), рими здебільшого точні відкриті й закриті, чергуються чоловічі й жіночі закінчення з виразним акцентуванням фінальних дотепів.
Як читати
В основі образної системи — класичний фольклорно-учнівський міф про «щасливий п'ятак» під п'яткою, який начебто рятує недбайливого школяра на екзаменах чи опитуваннях. Автор зіштовхує ірраціональну віру ледаря у «чудо без мороки» із тверезою реальністю суворих шкільних дисциплін — арифметики та географії.
Головний сатиричний засіб — іронічний парадокс і матеріалізація метафори: замість успіху мідна монета спричиняє буквальну фізичну ваду (мозоль), а магічна цифра «п'ять» дзеркально перевертається у тотожну кількість отриманих двійок. Фінальне протиставлення легкості («бігли учні в різні боки») та обтяженості («ледве тяг свій черевик») підкреслює мораль: лінощі завжди стають тягарем для самого ледаря.
Теми: шкільне життя · висміювання лінощів · шкільні забобони · гумор для дітей · повчальна сатира