Ледар-брехунець
Степан Олійник
Просить матуся Миколу:
— Синку, внеси мені дров!..—
Ледар скрививсь і про школу
Мамі нагадує знов:
— В мене уроків багато,
Сила задач і письма...—
З п'ятого поверху мати
Йде до сарая сама.
Дров узяла вона в'язку,
Йде, спочива що ні крок:
Робить синочкові ласку,
Хай тільки вчиться синок.
Вийшла, звалила додолу
В'язку важкеньку сама.
Зве на хвилинку Миколу —
Дома Миколи... нема.
Раз погукала і вдруге.
Де він? І стала на мить.
"Певно подався до друга,
Вдвох щоб задачі робить".
Зовсім не так! Бо Микола
Вже верховодив у грі:
Бив з хлопчаками футбола
В третім сусіднім дворі.
Вже як стемніло — з'явився:
— Їсти давайте мені!
Сильно я,— каже,— стомився,
Дуже задачі трудні.
...Ранок. Іде він у школу
Й жде випадкових "удач".
Вчитель питає Миколу:
— Чом не зробив ти задач?
Чом не зробив, я питаю...—
Встав брехунець, пробасив: —
Я не зробив, бо з сараю
Дрова для мами носив.
Діти, чекає Миколу
Дуже поганий кінець.
Тож не робіть ви ніколи
Так, як оцей брехунець.
Про вірш
Повчально-гумористичний вірш викриває дитячі лінощі, хитрощі та маніпуляції турботою матері через сатирично загострену ситуацію симуляції навчання заради безтурботної гри.
Історія
Твір належить до дитячої гумористичної спадщини Степана Олійника повоєнного періоду, коли автор активно співпрацював із сатиричним журналом «Перець», дитячою пресою та видавництвом «Веселка». У цей час радянська школа та дитяча література активно послуговувалися виховним потенціалом поетичної сатири, покликаної боротися з ледарством, егоїзмом і брехнею.
Вірш увійшов до репертуару педагогічного читання та збірок автора для молодшого й середнього шкільного віку (зокрема книжок «Наші знайомі», «Чудовий приклад» тощо). Олійник майстерно відтворює психологію школяра, поєднуючи доброзичливу іронію із виразним дидактичним посилом.
Форма
Вірш написано чотиристопним хореєм із чергуванням жіночих і чоловічих клаузул, що надає оповіді динамічного, танцюючого ритму, близького до дитячих лічилок і скоромовок.
Строфіка побудована на правильних чотиривіршах (катренах) із перехресним римуванням (абаб). Звукопис позначений бадьорою алітерацією вибухових та сонорних приголосних («р», «д», «б»), які підкреслюють жвавість сюжетної дії та гумористичну інтонацію діалогів.
Як читати
Образна система твору ґрунтується на морально-етичній антитезі: самовіддана материнська турбота (мати з п'ятого поверху йде по важку в'язку дров, аби синок вчився) протиставляється лукавому егоїзму сина, який виправдовує свою відмову «силою задач і письма». Кульмінацією стає комічний перевертень: перед матір'ю хлопчик прикривається шкільними уроками, а перед учителем — вигаданою допомогою матері.
Побутова деталь (п'ятий поверх, носіння дров, футбольні баталії у сусідньому дворі) створює живий повоєнний урбаністичний колорит. Образ Миколи подано не як закоренілого лиходія, а як типаж дрібного крутія-симулянта, чия нехитра брехня неминуче розбивається об реальність.
Фінал твору має форму прямого авторського моралістичного резюме, адресованого аудиторії. Олійник звертається безпосередньо до дітей із пересторогою, використовуючи прийом повчальної байки, де сміх слугує дієвим засобом корекції дитячої поведінки.
Теми: дитячий гумор · ледарство і праця · шкільне життя · викриття брехні · родинні стосунки · повчальна сатира