Лиходід

Степан Олійник

Запитав я у районі:
— Як працює Лиходід? —
Керівник потер долоні,
Глянув "зведення" і "звіт"

І такий дає одвіт:
— Головує він нічого,
Як на враження моє.
Лиш грішок один у нього,
Невеликий, але є:
П'є товариш! Часто п'є!

А в цілому, а в середнім —
Голови не пропива!
Хоч колгосп не був переднім,
Та і заднім не бува.
Непоганий голова! —

...Потім — теплою порою —
Я приїхав під обід
В той колгосп, де головою
Чоловік середніх літ
Гнат Петрович Лиходід.

І питаю в молодиці:
— Де товариш голова? —
Молодиця в бік крамниці,
На буфет морга-кива:
"Там!.. Ще зранку випива!"

Направляюсь до буфету,
І картина тут така:
Лиходід підбив кашкета,
Обійняв комірника,
Щось бурмоче і гика.

Рахівник забіг... Поштиво
Дав засвідчить папірець.
Лиходід ізп'яну в пиво
Ткнув огризок-олівець,
Вивів підпис і — кінець.

— Кличуть вас до телефону! —
Доповів дідок Хома.
— Хто і звідки?
— Та з району!
— Передай... мене нема,
Скиртувать пішов корма...

— Заспіваймо, вроді хору! —
Підштовхнув свого дружка.
Й закульгала пісня вгору,
Гей, про жінку ту, яка
"Мала мужа пияка".

Ясно все. І ждать доволі.
Стрінусь завтра, хай співа...
І людей питаю в полі:
— Що за чудо і дива?
Чом гуляє голова? —

Бригадир одмовив тихо
На запитання моє:
— Лиходід... то наше лихо!
Тільки "звіти" подає
Та, як чіп, горілку п'є!

П'є з причини й без причини,
Аж дивитись сміх і страм.
Де родини, де хрестини,
Чи то похорон, чи "храм" —
Лиходід незмінно там!

Він сьогодні (йдуть розмови)
По причині тій гуля,
Що вночі в його корови
Народилося теля!
Хмелем душу звеселя!

...Знову ранок.
Із-за гаю
Літнє сонце виплива.
Я в конторі знов питаю:
— Де товариш голова? —

І говорить чергова:
— Він у баби у Килини,
Передать пішов привіт,
Бо в старої іменини
(Дев'яносто бабі літ!).
Там товариш Лиходід. —

На підтвердження у хаті
Гнат виводив горяка
Пісню п'яну і горлату:
Гей, про жінку ту, яка
"Мала мужа пияка".

Бабу славили, вітали,
Вихваляли бабин рід...
А в районі "зведень" ждали
Та щораз дзвонили вслід:
"Де товариш Лиходід?".

Він і досі п'є, гуляє,
Хилить склянки "первака"...
Жаль артілі, яка має
На посту керівника
Отакого пияка!

Про вірш

Уїдливий сатиричний памфлет таврує хронічне пияцтво й нехлюйство колгоспного керівника, а також цинічну поблажливість районного начальства, що прикриває недбальство фальшивими звітами.

Історія

Твір створено в період розгортання в УРСР партійних постанов про поліпшення керівництва сільським господарством, коли номенклатурна система нерідко терпіла розклад і зловживання на місцях, задовольняючись задовільними показниками «на папері».

Вірш став хрестоматійним зразком олійниківської типологізації радянських антигероїв — горе-керівників, за якими закріплювалися промовисті прізвища (Лиходід, Бездільний, Завивайло). Твір активно передруковувався в авторських антологіях і виступав матеріалом для естрадного виконання.

Форма

Вірш написано чотиристопним ямбом із чергуванням жіночих і чоловічих клаузул, що створює інтонацію жвавого дорожнього репортажу чи фейлетонного розслідування.

Строфіка базується на п'ятирядкових строфах (пентах) та розширених катренах із варіативним римуванням (зокрема aabab та abab), де ключові викривальні репліки винесені у фінальні клаузули строф. Виразний звуковий малюнок відтворює п'яне бурмотіння й розв'язну буфетну атмосферу.

Як читати

Композиція побудована як розслідування спостерігача (автора-журналіста), що зіставляє два виміри реальності: офіційний, причесаний погляд «району» (де Лиходід — «непоганий голова», бо здає зведення) та неприкрашену дійсність колгоспного життя, де голова зранку пиячить у буфеті, підписує документи в пивній піні й ховається від обов'язків.

Промовисте прізвище Лиходід слугує ключовим алегоричним маркером: для колгоспників він — справжнє «лихо», проте система кругової поруки й окозамилювання робить його невразливим, доки він справно продукує звітність. Автор майстерно поєднує соціальну драму селянської праці з сатиричним знущанням над деградацією керівної ланки.

Теми: сатиричний фейлетон · колгоспне керівництво · бюрократизм і окозамилювання · хронічне пияцтво · кругова порука · соціальна критика

Усі поети