На концерті в клубі
Степан Олійник
Возить нас автобус: в села, у райцентри —
В мандрах раз у раз...
Якось ми в Янівку прибули з концертом
У зимовий час.
Повен зал народу… Клуб — краса! А в клубі
На виду у всіх —
Голова в кожусі, головиха — в шубі.
Валянки на них!
Бачим, літній дядько, шморгаючи носом,
Диба до дверей:
Місце підбирає! Бо з кутка морозом
Дме од батарей!..
Балакун завклубом щебетать уміє:
"Вдячне вам село!
А як трішки змерзли, то нехай вас гріє
Наших душ тепло..."
Звідали всього ми, роз'їзні артисти,
А такого — ні.
Першими на сцену вийшли бандуристи:
Руки — льодяні!
Гримнули бадьоро "Не журись, козаче!",
Потім — про куму.
В баса Ніканора зуб на зуба скаче,
Ледве тягне "Му-у!".
Ще "на біс" утнули "Квітне черемшина"
І молдавський "Жок"…
Потім вийшла в пачці наша балерина,
Легка, як пушок!
Розвела, мов крила, руки лебедині,
Плічками кива…
Тут чогось у залі, при отій картині,
Гикнув голова.
В вікна лопотіла снігом завірюха,
А Жизель пливла…
Під фінал хтось з залу кинув їй кожуха:
"Одягнись, мала!"
Після того вшкварив фокусник Свистушкін
Чудо на весь світ:
Із води, що вгору вихлюпнув із кружки,
Впав на сцену лід.
Все йошло по програмі... Мужньо і чудесно
Проспівав соліст:
Люди аплодують, то й працює чесно
Роз'їзний артист!
...Вранці нас громада проводжала гучно:
— Побули б ще тут!..
Обійшлось в бригаді все благополучно:
Ніяких простуд!
Постраждали, кажуть, тільки двоє в клубі —
Нежить, кашель, хрип:
Голова в кожусі й головиха в шубі
Ухопили грип!
Про вірш
Колоритна сатирична оповідь про гастролі роз'їзної концертної бригади в неопалюваному сільському клубі, де замерзання артистів і глядачів викриває безгосподарність місцевого начальства під маскою демагогії.
Історія
Гумореска постала на хвилі повоєнної критики занедбаного стану сільської культурної інфраструктури та показухи колгоспної номенклатури. Степан Олійник, сам добре знайомий із реаліями концертних поїздок містами й селами України у складі письменницьких та артистичних бригад, утілив у творі типову ситуацію «парадного» звіту й реального побутового холоду.
Твір публікувався в часописі «Перець» та збірках вибраної сатири письменника, ставши одним із найвідоміших його викривальних сюжетів проти окозамилювання («очкозамилювання») керівників, які прикривають руїну красномовством.
Форма
Вірш написано різностопним амфібрахієм (чергування чотиристопних та тристопних рядків), що створює плавний, розповідно-баладний колорит живої оповіді очевидця. Строфіка базується на класичних чотиривіршах із перехресним римуванням (абаб) та чергуванням жіночих і чоловічих клаузул.
Інтонаційно-мелодійний малюнок поєднує епічну розважливість оповідача з раптовими експресивними вигуками, зниженою розмовною лексикою та звуконаслідувальними вкрапленнями («Му-у!», гикавка голови), підкреслюючи комізм того, що діється на сцені.
Як читати
Художня структура тримається на гротескному контрасті між високим класичним мистецтвом і лютим холодом провінційного закладу культури. Образи замерзлих бандуристів, баса, в якого від морозу зуб на зуб не попадає, напівголої балерини в пачці (символу невідповідності репертуару умовам) та фокусника, чия підкинута вода падає кригою, формують каскад яскравих бурлескних картин.
Ідеологічним стрижнем сатири є демагогічна постава керівництва: завідувач клубу підміняє опалення цинічною метафорою про «тепло душ», тоді як голова колгоспу сидить у залі в теплому кожусі й валянках. Солідарність простих глядачів («Одягнись, мала!») підкреслює людяність селян на противагу байдужості місцевої адміністрації, яка зрештою й зазнає заслуженої комічної кари у фіналі.
Теми: гастролі артистів · сільський клуб · безгосподарність начальства · сатира на показуху · зимовий холод