Пригода в лісосмузі
Степан Олійник
Є в артілі у одній
Чоловік Карпо Крутій.
Чоловік, поглянеш збоку —
При здоров'ячку, ніврокуі
Як на техніку рівнять,
То, мабуть, він сил на п'ять!
Щоб схотів — звернув би гору!
— От кому в гарячу пору
Заробляти б трудодні! —
Всі казали. Але ні!
Мав Карпо той хитру вдачу:
Він возив молокоздачу.
Набере вершків бідон,
Запряже воли в фургон,
Звісить ноги через планку
Й "супроводжує" сметанку!
За селом Карпо Крутій,
В лісосмузі молодій,
По секрету, на хвилинку
Кожен день робив зупинку.
Озирнеться крадькома,
Чи людей навкруг нема,
Стане вище на фургона,
Встромить голову в бідона
І тайком сметану п'є...
Норми три, було, дає!
Вип'є глечик у запалі,
Крикне "гей!" і їде далі.
Через хитру вдачу ту
Вскочив ледар у біду:
Поправлявсь, п'ючи сметану,
Та й поправився зверх плану!
І недавно в лісосмузі
З ним біда случилась, друзі.
Вибравсь хвацько він на віз,
У бідон по плечі вліз,
А назад смикнув — о, боже! —
А назад — ніяк не може!
Довго смикався і вщух:
Не пускало біля вух!
Опустив Карпо долоні
Й думу думає в бідоні:
"Хоч мені тут є що їсти,
Та з бідона треба лізти.
Хоч і скрутно — як-не-як —
Треба ж вибратись однак!".
Смикав рівно й з вихилясом,
А воли собі, тим часом,
Постояли та й пішли
(Шлях той знали ж бо воли!)
Попід гору, там, де гречка,
До райцентра, до містечка!
Невідомо, що б було.
Та Карпові повезло!
Стрівсь якраз при цьому ділі
Голова його ж артілі.
Швидко дав Карпові лад,
Завернув воли назад
й на току, при цій нагоді,
Так страмив при всім народі,
Що котився полем сміх.
А Карпо сказав при всіх:
— Відтепер я, громадяни,
Вік не їстиму сметани!
Ще скажу громаді всій —
Я віднині не Крутій:
Хліб легкий шукать доволі,
Буду з вами, буду в полі! —
Так Карпа змінила, друзі,
Та пригода в лісосмузі.
Про вірш
Повчальна сюжетна гумореска викриває хитру вдачу колгоспного ледаря й дрібного крадія, покараного власною жадібністю та комічною пасткою молочного бідона. Пафос твору викривально-комічний, спрямований проти паразитизму й нечесної поведінки в колективному господарстві.
Історія
Твір написано у річищі популярної радянської колгоспної сатири 1950–1960-х років, коли розкрадання соціалістичної власності та прагнення ухилитися від важкої фізичної праці на землі («заробляти трудодні») піддавалися нещадному осуду в пресі й літературі.
Степан Олійник, вирісши на півдні України (Одещина) в хліборобській родині, досконало знав колгоспні будні, побут молочарень, обозів та наївні хитрощі несумлінних працівників. Поет уміло використовував реальні факти для створення типових сатиричних характерів.
Гумореска є однією з класичних у спадщині поета, де викривальний повчальний зміст набуває форми яскравої анекдотичної фабули, розрахованої на колективне читання та всенародний сміх.
Форма
Вірш написано чотиристопним ямбом із переважанням парного (суміжного, аабб) римування, що надає оповіді плавності старовинної казки чи байки-оповідки. Повноударні рядки чергуються з пірихіями, передаючи повільну ходу волів та комічні потуги застряглого персонажа.
Звукопис твору багатий на шиплячі та глухі приголосні («смикався і вщух», «смикав рівно й з вихилясом»), які звуконаслідувально відтворюють метушню героя, котрий потрапив головою в пастку вузького горла бідона.
Як читати
Головний персонаж Карпо Крутій наділений «промовистим» прізвищем, що розкриває його внутрішню сутність крутія й опортуніста. Маючи богатирську статуру й силу («як на техніку рівнять, то... сил на п'ять»), він цинічно обирає найлегшу ділянку роботи — візництво молокоздачі, щоб безкарно поживитися чужим добром.
Кульмінація сюжету базується на гротескній деталі: крадій буквально застрягає в посудині з краденою сметаною. Олійник використовує мотив самовикриття через жадібність, коли споживацьке «перевиконання норм» обертається фізичною карою. Комізм ситуації поглиблюється філософським монологом героя всередині бідона та безтурботною поведінкою волів, які самі везуть злодія на суд громади.
Фінал втілює народне відчуття справедливості: привселюдний сором і ганьба на току перед усім селом стають для Карпа дієвішим і страшнішим покаранням, ніж будь-яка судова кара. Сміх громади очищає суспільний простір від егоїзму та дріб'язкового паразитизму.
Теми: викриття крадійства · колгоспний побут · ледарство і паразитизм · народний осуд · комічна пригода