Тяжко в п'ятницю Хомі
Степан Олійник
Тяжко в п'ятницю Хомі,
Бо подумайте самі:
Ну яка в цей день робота,
Коли завтра знов субота!
Знов рибальство і гульня!..
Ледь висиджує півдня.
Мов їжак під ним у кріслі,
Бо одні тривожать мислі:
Хто з колег візьме первак?
Хто парцівку? Хто коньяк?
Підвезе чия машина?
Чи не зірве план дружина?
Обдзвонив колег усіх.
Час би й "змитись"!..
Та на гріх —
Ждуть і курять у приймальні
Два якісь приїжджі дальні.
— Хай заходять! — І Хома
"Блискавично" їх прийма:
— Прибули, на жаль, невдало,
Щось зробить — часу вже мало.
Після п'ятниці ж — два дні
Бази й склади вихідні!.. —
Встав, провів аж за причілок:
— Вже приходьте в понеділок!..
Збувсь прийому, стіл замкнув.
Сів у "Волгу" — і рвонув!..
Штат ще весь в труді, в напрузі,
А Хома давно на лузі.
— Де він? — з тресту в телефон.
— Щойно вибув у район, —
З трубки звична одговорка...
А в Хоми — "вечірня зорька":
Від перцівки — аж сія
І співа "Гуляю я!.."
(Розпочав уже, безжурний,
Відпочинок свій культурний!).
Марно дома жде сім'я.
Завтра теж — "Гуляю я!..".
То "уха", то раки з пивом...
Змовкни, луже, з птичим співом!
В нього пісенька своя
(Аж хрипить: "Гуляю я!..").
Два дні з гаком — спів, горілка...
Мало толку й з понеділка:
То похмілка, то спання...
То на службі до півдня
Телефонна "перепалка":
— Як спочили? Як рибалка?
— Де це? Де клюють соми? —
Крик Хоми... А під дверми
Ждуть і курять у приймальні
Два оті приїжджі дальні.
Вже й курить у них чортма,
А Хома все не прийма!
Ще пройшло хвилин із сорок:
— Прийдем завтра, у вівторок!..
Завтра ждуть... Весь день нема,
Десь когось "стрічав" Хома!
Середа... Звістили черство:
"Він пішов у міністерство..."
Не впіймають, як на зло!
Так до п'ятниці дійшло.
Та яка в цей день робота,
Коли завтра знов субота!
Ви ж упевнились самі:
Тяжко в п'ятницю Хомі!
Про вірш
Комічно-гротескне викриття посадовця-сибарита, для якого державна служба є лише обтяжливим фоном перед п'яною риболовлею та розгульним вікендом. Твір пройнятий гострою сатирою на безвідповідальність номенклатурних працівників і зневагу до пересічних громадян.
Історія
Поетичний фейлетон віддзеркалює радянську дійсність 1960–1970-х років («доба застою»), коли в середовищі міських та трестівських керівників середньої ланки вкоренилися кругова порука, пияцтво в робочий час і використання службового транспорту («Волга») для власного задоволення.
Тематика боротьби за трудову дисципліну та проти п'ятнично-понеділкового «розслаблення» була одним із наскрізних сюжетів журналу «Перець», де Степан Олійник виступав чи не найяскравішим майстром створення типажів знахабнілих номенклатурників-паразитів.
Форма
Віршовий розмір — чотиристопний хорей із переважно парним (суміжним) аабб і перехресним римуванням. Ритм стрімкий, експресивний, насичений розмовними паузами, вигуками та прямою мовою.
Рефрен «Гуляю я!..» виконує роль лейтмотиву, поступово переростаючи з безтурботного приспіву у гротескно-хрипкий апофеоз пияцтва та духовного спустошення героя.
Як читати
Психологічний стан персонажа розкривається через оксюморонну назву: «тяжкість» Хоми полягає не в надмірній праці, а в болісному очікуванні чарки, коли саме крісло пече, мов їжак. Його службовий кабінет трансформується у логістичний штаб організації власного дозвілля.
Образний ряд будується на показовому цинізмі: відвідувачі з далекої дороги, що курять у приймальні, сприймаються чиновником як прикра перешкода. Він бездушно виставляє їх геть заради службової машини та вудки, демонструючи цілковиту глухоту казенного апарату до живої людини.
Понеділкове «похмілля» і безкінечні розмови про соми замикають безвихідне коло бюрократичного шахрайства: цикл повторюється, а відвідувачі знову безпорадно чекають під дверима, що перетворює побутову замальовку на глибоку соціальну драму радянського суспільства.
Теми: сатира на чиновників · зловживання службовим становищем · пияцтво та нехлюйство · бюрократична байдужість · порушення трудової дисципліни