Тривожний дзвінок
Степан Олійник
Дванадцята ночі...
Сплять тато, синок,
І сивий дідусь, і мама.
Аж раптом — в квартиру тривожний дзвінок:
— Вам блискавка-телеграма!
Схопилася мама, а тато й собі:
— Та що ж воно бути може?..
Встав дід у піжамі на ноги слабі
І сумно зітхнув:
— Ой боже!
А може, мій кум, бідолаха, помер?..
Та годі було гадати.
За мить за одну тато очі протер
І вголос почав читати —
Із Ялти прийшла від дочки новина,
Коротка і довгождана:
"При штормі забрала купальник волна.
Шліть гроші. Цілую. Жанна!!!"
Про вірш
Лаконічна та виразна гумореска побудована на контрасті між нічною тривогою за життя родичів і легковажно-егоїстичною телеграмою розпещеної доньки з курорту.
Історія
Твір репрезентує жанр малої побутової гуморески, надзвичайно популярної в українській сатиричній періодиці 1960–1970-х років. У цей час престижний курортний відпочинок у Криму (зокрема в Ялті) став частиною побутової міфології радянської молоді, нерідко породжуючи типаж розбещених батьківським коштом «мажорів».
Степан Олійник майстерно відгукувався на морально-етичні проблеми виховання молодого покоління. Гумореска стала хрестоматійним зразком його уміння у кількох строфах сфокусувати гострий психологічний етюд і з гумором показати споживацьке, інфантильне ставлення дітей до самовідданих батьків.
Форма
Вірш написано тристопним анапестом із перехресним римуванням (аБаБ), де повнозвучні непарні жіночі рими змінюються лаконічними чоловічими. Трискладовий розмір із дактилічним розгоном на початку створює характерне тривожне напруження й драматизм оповідної пульсації.
Композиція твору класично новелістична: швидка експозиція (мирний сон родини), раптова зав'язка (нічний стукіт листоноші), психологічна градація страху рідних і вибухова, несподівана кульмінація-пуант (текст телеграми).
Як читати
Художня енергія мініатюри тримається на прийомі психологічного хибного очікування. Глуха північ, несподівана «блискавка-телеграма» та розбуджена старенька родина породжують драматичні апокаліптичні передчуття нещастя чи раптової смерті («Ой боже! А може, мій кум, бідолаха, помер?..»).
Фінальний акорд руйнує псевдотрагічну атмосферу різким комічним контрастом. Телеграфний текст Жанни («При штормі забрала купальник волна. Шліть гроші...») з характерним курортним русизмом «волна» викриває бездушний егоїзм, духовну примітивність та інфантильність молоді, яка сприймає батьківський дім виключно як джерело фінансового обслуговування особистих забаганок.
Теми: батьки і діти · споживацтво та егоїзм · побутовий гумор · курортні звичаї · несподіваний фінал