Будні тут тобі про свято,
а про свято — будні правлять.
Хоч занадто творчу хату
пильні погляди буравлять,
хоч твоє зголіле серце
тут обмацують руками —
не зважай на те, не сердься:
те одвічне, що над нами,
стріли повиймає з рани
і губами обцілує —
адже хвиля пожадана
убиваючи рятує.
Стоїчна настанова не зважати на тюремні обшуки та нагляд, довірившись вищому, вічному началу, що через страждання дарує спасіння.
Написано під час ув'язнення в таборах Мордовії.
Творча праця Стуса в бараці постійно переривалася обшуками, коли наглядачі рилися в особистих речах, конфісковували зошити з перекладами й віршами, намагаючись морально спустошити поета.
Чотиристопний хорей із суміжним і перехресним римуванням. Ритміка нагадує духовне заклинання або медитативну молитву-самонавіювання.
Оксиморонна антитеза у фіналі («убиваючи рятує») втілює діалектику християнського та екзистенційного мучеництва.
«Пильні погляди» та брутальне мацання оголеного серця — метафора безсоромного радянського нагляду, що прагне проникнути в найінтимніші куточки людської душі.
Поет закликає себе піднятися над дріб'язковим гнівом і віддати свій біль «одвічному, що над нами», знаходячи розраду в трансцендентному захисті.
Парадокс хвилі, що «убиваючи рятує», означає очищення духу через фізичні страждання: земна смерть за праведну справу стає початком вічного життя й перемоги над катами.
Теми: обшуки і нагляд · стоїчний спокій · духовне очищення · палімпсести · трансцендентний порятунок