Вдасться чи ні…
Василь Стус
Вдасться чи ні
сього разу повернутись додому?
Вдасться чи ні?
Cтарий терикон шахти 10-біс,
де ти в дитинстві збирав вугілля,
обріс чотирма новими.
I де з них твій давній — не збагнеш.
Вулицею здибають тебе
незнайомі люди.
Двоє старих,
чий син десять літ тому
загинув в авіаційній катастрофі,
колишуть немовля.
Давні стежки переорано,
дороги дитинства
засаджені кукурудзою.
I навіть мама
з недовірою позирає на тебе —
це ти чи ні?
Йде середина літа.
Якраз над нашим городом,
над яблунями, обприсканими хлорофосом,
над карликовим вишником,
висадженим пару літ тому
над твоєю осамотілою головою.
Йде середина літа.
Зрідка дощить високе серпневе небо,
гавкають собаки по дворищах
і крайня зоря над самим небосхилом
надсадно продирається крізь віття дерев.
Йде середина літа.
I видиться тобі потемнілий став,
степ, охололий від птаства
і збирачів овочу,
видиться вечір,
заволочений хмарами,
видиться хатка — без вікон і без дверей.
Йде середина літа.
Про вірш
Елегійне й тривожне повернення в донецьке шахтарське селище: відчуження від рідних місць, переорані стежки дитинства і недовірливий погляд постарілої матері.
Історія
Вірш увійшов до збірки «Веселий цвинтар» (1970) після чергових відвідин Стусом батьківського дому в Донецьку коло шахти 10-біс, де минуло його дитинство.
Поет з болем констатував урбаністичне здичавіння Донбасу: отруєння садів хлорофосом, навалу нових териконів та духовний розрив із поколінням земляків.
Форма
Медитативний верлібр із ритмічним рефреном «Йде середина літа...», що створює ефект повільного, сповільненого плину спекотного часу.
Точна документальна фіксація повоєнного індустріального пейзажу поєднується з екзистенційними метафорами самотності.
Як читати
Питання «Вдасться чи ні сього разу повернутись додому?» виявляється риторичним: справжнє повернення неможливе, бо простір дитинства назавжди знищено й переорано.
Найболючіший момент тексту — погляд матері, яка позирає на сина з недовірою, відчуваючи небезпечну й трагічну окремішність поета від решти буденного світу.
Завершальний образ самотньої хатки «без вікон і без дверей» посеред вистиглого степу символізує абсолютну безпритульність і незахищеність людської душі перед невблаганним часом.
Теми: шахта 10-біс · повернення додому · чужість рідного краю · мати і недовіра · хатка без вікон