Василь Стус

Про автора

Василь Стус (1938–1985) — совість української нації, дисидент, один із найвидатніших поетів-модерністів ХХ століття, який загинув у радянському карцері.

4 вересня 1965 року в київському кінотеатрі «Україна» під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» Стус підвівся і вигукнув на весь зал: «Хто проти тиранії — встаньте!», започаткувавши відкритий опір шістдесятників тоталітаризму.

Його тюремна поетична збірка «Палімпсести» — це вершина світової екзистенційної поезії: вірші про самотність, діалог із Богом і надлюдську внутрішню стійкість, написані в умовах табірного пекла.

Лауреат Нобелівської премії Генріх Белль висував Василя Стуса на здобуття премії в 1985 році, але поет загинув у карцері табору Перм-36 у ніч на 4 вересня під час сухого голодування.

Теми: палімпсести духу · стоїцизм і гідність · самотність у неволі · незраджена совість · екзистенційне світло