Раз на тиждень…
Василь Стус
Василь Стус – Раз на тиждень…
Раз на тиждень
Вони викопуються з землі,
з нірки, сизої од самотності,
і збираються разом.
Кожен кріт уявляє себе людиною,
забуваючи, що він кріт,
але забувши, який він кріт,
йому важко уявити себе людиною.
I тоді вони силують себе,
щоб пригадати небо над головою,
уявляють світанні кольори
ніч вечір дощові хмари
поки стає важко й помітити
що неба небо
розточене по нірках
сховалось під землею
їхня натура
стає кожному за найбільший тягар
важчий за землю
що провисла над головою
важчий за оскарження зниклого неба
важчий за існування
іншими днями
вони почуваються щасливими
і тоді їх виповнюе
тьмяна радість
і тоді заклопотані
I
вони забувають
що на їхніх відгодованих спинах
тримається земна і небесна твердь
Обидві тверді існують упереміш
і вони просто не помічають жодної
Але мученики свого щастя
кроти потребують забутого горя
мовби повітря
це допомагає травленню
і раз на тиждень
кроти викопуються з землі.
Про вірш
Філософсько-сатирична притча про кротів, які забули небо і живуть у пітьмі нірок, вилазячи раз на тиждень по ковток горя задля поліпшення травлення.
Історія
Твір із «Веселого цвинтаря» (1970), написаний як алегорична пародія на обивательське життя радянських громадян в епоху брежнєвського застою.
Стус досліджує психологію масової деградації соціуму, який добровільно відмовився від духовної свободи й високих прагнень заради ситого існування в норах.
Форма
Притчовий верлібр без розділових знаків, із в'язким, монотонним розгортанням фрази, що передає сліпий підземний рух та задушливу атмосферу кротовиння.
Глибока багаторівнева алегорія (кроти, сиза від самотності нірка, розточене по норах небо, земна твердь).
Як читати
Кроти намагаються уявити себе людьми, але настільки пристосувалися до підземелля, що пам'ять про небо перетворилася для них на нестерпний і непотрібний тягар.
Їхнє «щастя» у вигодуваному спокої виявляється духовною смертю: на їхніх спинах тримається твердь, якої вони навіть не помічають у своєму сліпому животінні.
Потреба в горі «раз на тиждень» як засобі для поліпшення травлення викриває тваринну суть радянського обивателя, для якого навіть спогад про людські страждання служить лише фізіологічною приправою до шлункового затишку.
Теми: притча про кротів · сліпота обивателя · втрата неба · психологія застою · підземне існування