Вертання
Василь Стус
Перерізане світлом вікно
вулиці — біле по білому
аж до болю.
Насип.
Далеке шосе.
Машини.
I небо вологе — над.
Шлях у себе:
вабить (уже закритий),
відкривається (на розлуці).
Темінь. Шукай.
Що там? Сніг,
бором — кукурудзиння.
Досвітні таємниці.
Терикон.
Смердюча річка
глибом випахла.
Нехитрі подорожі
ставком.
Дитяча зверхність,
невимовлене зріднення
з кригою, з вітром.
Душе, шалій.
Скільки не повертайся
(черга даремних спроб) —
ось воно, зачудоване:
перерізане світлом вікно
вулиці — біле по білому.
Аж до болю.
Насип.
Далеке шосе.
Машини. I небо вологе — над.
Про вірш
Експресіоністична візія внутрішнього повернення на Донбас дитинства — крізь сліпучий біль пам'яті, холодні індустріальні краєвиди та втрачений рай ранніх літ.
Історія
Вірш увійшов до збірки «Веселий цвинтар» (1970) і пов'язаний із поїздками Стуса до батьків у Донецьк, де минули його дитячі та юнацькі роки.
Стус болісно сприймав руйнацію ландшафтів рідного краю під впливом тотальної індустріалізації та відчуження між минулим я і теперішньою долею вигнанця.
Форма
Верлібр із кінематографічною зміною планів, називними реченнями та експресивними тавтологічними повторами («біле по білому аж до болю»).
Різкий колірний контраст між сліпучою білизною снігу й брудною темрявою індустріальної реальності (смердюча річка, терикони) створює напружену графіку тексту.
Як читати
«Шлях у себе» виявляється болісно перекритим: пам'ять відкриває двері лише в момент розлуки, змушуючи героя блукати в сутінках власних спогадів.
Індустріальні знаки Донбасу (терикон, кукурудзиння під снігом, шосе) переплітаються з досвідом дитячої гордості та безстрашного зріднення з кригою і вітром.
Кільцева композиція підкреслює марність спроб повернутися в точку спокою: сліпуче вікно залишається недосяжним, залишаючи по собі лише біль і тугу за незворотним.
Теми: повернення в дитинство · Донбас і терикони · біле по білому · пам'ять і біль · екзистенційне відчуження