Тримай над головою свічку,
допоки стомиться рука —
ціле життя. Замало — нічку.
Довкола темінь полохка.
Літають кажани, як кулі.
Нестерпом студиться щока.
Де ви, крилаті? Гулі-гулі!
Як вам — нестерпно — без небес?
Аж очі підвели, поснулі.
О ні, ти не один воскрес!
Як в бодню — пугачеві скрики.
Десь бродить землячок-дантес.
О шанталавий, недорікий,
а чи поцілиш ти мене?
Свіча в задумі — не мигне.
Драматичний автопортрет поета-свічконосця серед всеохопної темряви, де творче горіння протистоїть смертельним загрозам і віроломству зрадників.
Написано напередодні або на початку першого арешту. Назва відсилає до класичної традиції європейського малярства (зокрема шевченківських автопортретів зі свічкою), де світло символізує свідоме служіння правді у мороці безправ'я.
Образ «землячка-дантеса» прямо таврує представників української колаборантської інтелігенції та сексотів КДБ, які цькували шістдесятників і писали на них доноси.
Чотиристопний ямб із перехресним і кільцевим римуванням. Напружена, рвана інтонація з короткими репліками та риторичними запитаннями передає атмосферу постійної небезпеки й смертельного полювання на митця.
Тримання свічки над головою протягом усього життя символізує жертовну місію поета, покликаного світити у полохкій пітьмі тоталітаризму. Рука втомлюється, але обов'язок нести світло залишається незмінним.
Кажани, що літають над головою, мов кулі, уособлюють агентів держбезпеки, наклепи та навислу загрозу ув'язнення. Поет іронічно кличе їх «крилатими», нагадуючи, що ці потвори темряви не здатні бачити справжнього неба.
Поява «землячка-дантеса» додає твору гіркого шевченківського мотиву національної зради: найнебезпечнішим ворогом виявляється шанталавий і недорікий перевертень з-поміж своїх. Проте свіча в задумі навіть не мигне, стверджуючи абсолютний спокій і моральну вищість митця перед пострілом.
Теми: автопортрет зі свічкою · світло серед темряви · землячок-дантес · національна зрада · непохитність перед смертю