Безсонної ночі
Василь Стус
Думи визбираю, мов зерня,
Ніби стернями колоски.
Колять сльози. Колючі сльози.
Остюками — в очах.
Ніч протовпиться, як п’яниця,
по кімнаті, по стінах шастає.
І мовчить, і мовчить. Домовий
так ходив би. Мовчав би.
За вікном гуркотять літаки,
ніби відьми — на шабаш.
Понад дахами,
понад затихлими,
понад притахлим Києвом — гуркотять.
Емігрантом. Їй-богу. Ліжко.
І на ковдрі — од вікон — ґрати.
І подушка моя скуйовджена,
і скуйовджена голова.
Що ви ловите, телевізорні
Збожеволілі антени — погорільці?
Що ви ловите — запалим ротом —
комини почорнілі?
Вам повітря забракло? Диму?
Розум спертий, як спирт, горить?
Другу ніч уже, другу — не спиться.
Жовкнуть у вікні ліхтарі.
XI.1964
Про вірш
Експресіоністична нічна сповідь про екзистенційну задуху в радянському Києві, внутрішню еміграцію та передчуття неволі.
Історія
Вірш датований листопадом 1964 року — періодом, коли Василь Стус навчався в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР у Києві. Це був час крихкої хрущовської відлиги, яка стрімко згорталася після усунення Микити Хрущова восени того ж року.
Поет мешкав у гуртожитку, гостро відчуваючи атмосферу тотального контролю, прихованого стеження та чужості офіційного радянського простору, де щира творча думка прирівнювалася до злочину.
Твір увійшов до раннього рукописного спадку поета і пізніше ліг в основу формування його перших самвидавних збірок.
Форма
Вільний вірш (тонічний верлібр із пульсуючим рубаним ритмом) передає нервове безсоння, тривогу і спазматичний стан людської психіки перед загрозою арешту.
Характерні короткі називні речення, синтаксичний паралелізм та урбаністичні метафори-гротески (телевізорні антени-погорільці, почорнілі комини, ніч-п'яниця).
Як читати
Центральний образ — Київ, приборканий і притихлий, над яким ревуть військові літаки, мов відьми на шабаш; місто постає чужим простором, де ліричний герой почувається самотнім емігрантом у власній вітчизні.
Метафора 'на ковдрі — од вікон — ґрати' виступає моторошним пророцтвом майбутньої табірної долі поета: тіні віконних рам уже сприймаються як тюремні ґрати.
Горіння розуму, 'спертого, як спирт', символізує неможливість компромісу між вільним духом митця та задушливою атмосферою колоніальної імперії.
Теми: безсоння і самотність · внутрішня еміграція · передчуття в'язниці · нічний Київ · екзистенційна тривога