Уже Софія відструменіла…
Василь Стус
Уже Софія відструменіла,
відмерехтіла бузковим гроном.
Ти йшла до мене, але не встигла
за першим зойком, за першим громом.
Немов почвара в пекельнім колі,
довкола ж тіні, довкола кволі.
Благословляю твою сваволю,
дорого долі, дорого болю.
Сніги і стужа. Вітри й морози.
Гудки і крики. Чорні прокльони.
Собачий гавкіт. Крик паровоза.
І закмашини і заквагони.
Шпали і фари, пси і солдати,
рейки, і пруття, і загорода.
Впали і хода. Встали і хода.
В плечі штовхають нас автомати.
Квадратне серце — в квадратнім колі,
в смертнім каре ми падемо долі.
Благословляю твою сваволю,
дорого долі, дорого болю.
На всерозхресті люті і жаху,
на всепрозрінні смертного скрику
дай, Україно, гордого шляху,
дай, Україно, гордого лику!
Про вірш
Величний маніфест стоїчного гартування духу: прощання із сяйвом Києва та благословення важкого шляху долі заради гордого лику України.
Історія
Написано під час етапування або в слідчому ізоляторі КДБ у Києві восени 1972 року після винесення вироку (5 років таборів і 3 роки заслання). Твір зафіксував остаточне прощання з київським середовищем і вступ на каторжну стезю.
Рядки «Благословляю твою сваволю, / дорого долі, дорого болю» стали хрестоматійним гаслом усього руху Опору в Україні, відображаючи відмову від компромісів із тоталітаризмом.
Форма
Поліметричний, насичений ритмічними перепадами вірш, де енергійний чотиристопний хорей поєднується з дактилічними хвилями. Рефрен «Благословляю твою сваволю...» виконує роль сакрального заклинання-присяги.
Як читати
Образ Софії, яка «відструменіла, відмерехтіла бузковим гроном», уособлює прощання з теплою гармонією рідного міста й культури. Цій красі протиставлено жорстоку естетику тоталітарного конвеєра: виття паровозів, гавкіт вівчарок, залізо наручників, штовхання автоматами в плечі.
Поет опиняється в «пекельнім колі», де людське серце намагаються зробити квадратним під лінійку табірного режиму. Проте замість проклять і благань про помилування лунає парадоксальне благословення болю, яке обеззброює катів і звеличує страждальця.
Фінальна молитва, звернена до України на всерозхресті люті й жаху, вимагає не полегшення мук, а «гордого шляху» і «гордого лику». Власна трагедія переплавляється у всенародний іспит на національну гідність.
Теми: дорога долі і болю · прощання з Києвом · конвойний етап · гордий лик України · стоїчний вибір