Мумiя
Василь Стус
1
Голова його заполонена спогадами.
(Вiчне перемелювання однiєї iстини:
гримаси пiдлостi,пiдлiсть пiдлостi,
пiдлiсть пiдлостi пiдлостi).
Хтиво показує старечим ротом :
те, що було 1968 року нової ери
вiддзеркалює,нiби в мертвiй водi,
подiї 1968 року перед Христом.
Рухається, зазираючи в брезклу воду.
Пiдiйшов побачив збагнув
збагнув пiдiйшов побачив.
Все вже збагнуте,
пiдiйшов побачив,
нi греця не збагнуть.
Але — стверджуватися :
утверджування покiйника,
реанiмацiя на рiвнi народження,
демократiя цвинтаря.
Очей — не треба.
Нiг — не треба.
Рук — не треба.
Зусилля — зайвi.
Зайва голова
на рудиментарних плечах.
Цар природи, вiнець її,
бiльшає, отже, малiє.
2
Проминання — цiлюще.
Одужання — самовтратою.
Дозрiвання — знищенням,
Вивершення — божевiллям.
Композицiя багатьох голов,
поставлених одна на одну
(перша спить,
друга спить,
третя — спить,
четверта, п’ята —
до нескiнченностi! —
спить)
Верхня пантрує сон.
3
Кинеш камiнь —
розходяться рiвнi кола.
Ловиш кола —
тодi вони знов збiгаються,
утворюють подобу
стисненої пружини.
Виймаєш камiнь —
чорнiє дiрка сама.
Про вірш
Гротескна сюрреалістична поема-деконструкція тоталітарного вождя, геронтократії та цвинтарного маразму мертвої радянської імперії.
Історія
Створено у 1970 році для самвидавної збірки 'Веселий цвинтар'. Вірш постав як їдка реакція на радянський культ Леніна та омертвілий кремлівський пантеон.
Поет осмислює вторгнення радянських військ у Чехословаччину 1968 року ('те, що було 1968 року нової ери віддзеркалює... події 1968 року перед Христом') як вічний цинічний колоніалізм.
Стус використовує прийоми західного абсурдизму (Беккет, Іонеско), аби показати незворотне гниття імперської верхівки.
Форма
Тричастинна верліброва поема з фрагментарною композицією, поєднанням сатиричного памфлету, філософського афоризму та дзенської притчі.
Повтори, лексичні редукції ('підлість підлості підлість'), абсурдний монтаж зорових образів (піраміда сплячих голів, чорніюча дірка від вийнятого каменя).
Як читати
Мумія — це уособлення зотлілого радянського режиму, де мертвий вождь править живими, нав'язуючи країні 'демократію цвинтаря' та реанімацію трупа на державному рівні.
Вервечка поставлених одна на одну голів, з яких тільки верхня стереже сон інших, алегорично зображує кремлівську геронтократію та колективне заціпеніння радянської номенклатури.
Притча про камінь, кола на воді та чорну діру в третій частині розкриває онтологічну порожнечу імперії: якщо вийняти насильницький центр влади, лишиться лише чорне ніщо.
Теми: мумія і вождь · демократія цвинтаря · сатира на тоталітаризм · абсурд влади · чорна діра імперії