На Лисiй горi догоряє багаття нiчне…
Василь Стус
На Лисiй горi догоряє багаття нiчне,
I листя осiнне на Лисiй горi догоряє,
а я вже забув, де та Лиса гора, i не знаю,
чи Лиса гора впiзнала б мене.
Середина жовтня, пора надвечiр’їв твоїх,
твоїх недовiр i невiр i осiннього вiтру.
I вже половина життя забуваеться. Грiх
уже забувається. Горе i радiсть нехитра.
Середина жовтня — твоїх тонкогорлих розлук,
I я вже не знаю, не знаю, не знаю, не знаю,
чи я вже помер, чи живу, чи живцем помираю,
бо вже вiдбринiло, вiдквiтло, вiдгасло, вiдграло навкруг.
Та досi ще пахнуть тужливi долонi тобi,
I губи гiркi аж солонi i досi ще пахнуть,
I Лиса гора пролiта — схарапудженим птахом,
I глухо, як кров ув аортах, надсадно гудуть голуби.
Про вірш
Трагічна осіння елегія прощання з молодістю, київськими пагорбами та спогадами про кохання перед темною прірвою небуття.
Історія
Датований серединою жовтня 1970 року, вірш увійшов до збірки 'Веселий цвинтар' як один із найпронизливіших ліричних творів Стуса київського періоду.
Лиса гора в Києві була для поета містичним місцем усамітнення, панорамного огляду міста та зустрічей із найдорожчими людьми.
У цей час Стус уже виразно усвідомлював, що його арешт — лише питання місяців, тому кожен день сприймався як останнє прощання зі світом живих.
Форма
Широкий дольник із п'яти- та шестистопними хвилями ямба й анапеста, сповнений меланхолійного гудіння та протяжних голосінь.
Численні синтаксичні повтори-заклинання ('і я вже не знаю, не знаю, не знаю, не знаю') передають запаморочливе відчуття втрати координат між життям і смертю.
Як читати
Догоряння багаття й осіннього листя на Лисій горі слугує потужною метафорою вичерпання життєвих сил ліричного героя: половина життя забувається разом із гріхами й радощами.
Питання 'чи я вже помер, чи живу, чи живцем помираю' виражає стан перебування на лезі межової ситуації, де межа між фізичним існуванням і танатосом стирається.
Образ Лисої гори, що пролітає 'схарапудженим птахом', і надсадний гул голубів, подібний до пульсації крові в аортах, підносять приватну елегію до вселенського реквієму.
Теми: Лиса гора · осіннє догоряння · прощання з молодістю · межа життя і смерті · трагічне кохання