Марко Безсмертний

Василь Стус

Напередодні всенародного свята
покинувши могилу,
Марко виграбався на світ,
розрівняв землю,
щоб ніхто не помітив утечі,
зайшов до найближчого райкому партії,
вбрався в службовий одяг
(йому попалися червоні сап’янці,
сині шаровари з червоним поясом
і сорочка з вишиваною манішкою
на всі груди).
Треба було чимось прикрити
свою голомозу голову,
але не було нічого підхожого,
довелося задовольнитися
шапкою з молодого оленя.
Тепер можна й відзначити
десятилітній ювілей своєї смерті.
I Марко, махнувши рукою,
вирішив проциндрити
частину заощаджених за десять років
партійних внесків:
у гастрономі купив пляшку Московської,
банку кільки в томатному соусі,
головку цибулі
і півбуханки житнього хліба.
Спорядивши сітку,
він повернувся на цвинтар,
випив, закусив
і блаженно полежавши горілиць
подався на урочистості

Світ відзначав 100-літній ювілей
Володимира Iлліча Леніна.

Про вірш

Гротескний бурлескний вірш у прозі: козак Марко Безсмертний вилазить із могили в шароварах і шапці з оленя, щоби пропити партвнески на 100-річчі Леніна.

Історія

Написано у квітні 1970 року під час всесоюзного апогею святкування 100-річчя від дня народження В. І. Леніна, що супроводжувалося карикатурним пропагандистським шабашем.

Стус включив цю сатиру до збірки «Веселий цвинтар», переосмислюючи фольклорний образ вічного козака Марка Проклятого (Безсмертного) в реаліях радянського партійного ритуалу.

Форма

Вірш у прозі (сатирична мініатюра), витриманий у найкращих традиціях української бурлескної традиції, трагіфарсу та котляревщини.

Комічне зіткнення традиційного козацького вбрання (сині шаровари, червоні сап'янці) з убогим радянським гастрономічним асортиментом (кілька в томаті, «Московська»).

Як читати

Козак Марко вигрібається з цвинтарної ями, щоби «відзначити десятилітній ювілей своєї смерті», і прямує до райкому партії по службовий одяг, доводячи абсурд системи до абсолюту.

Стягнення та заощадження партійних внесків небіжчиком пародіює тотальний контроль комуністичної партії, яка вимагає лояльності навіть від мерців.

Фінальний акорд зв'язує цвинтарний перепій із ленінським ювілеєм, викриваючи весь радянський проєкт як бенкет мерців, що святкують культ свого мертвого ідола.

Теми: Марко Безсмертний · 100-річчя Леніна · сатира на партійні внески · козак у райкомі · бурлеск і гротеск

Усі поети