Цей корабель виготовили з людських тіл.
Геть усе: палуба, трюм, щогли
I навіть машинне відділення.
Морока була з обшивкою —
особливо погано держали воду місця,
де попадалися людські голови.
Коли утворювалася потужна водотеча,
діру затикали кимось з екіпажу,
в той час як решта
шукала щасливої пристані
у відкритому морі.
Моторошна антиутопічна мініатюра-алегорія про тоталітарну імперію як корабель, виготовлений із людських тіл, де пробоїни затикають живими членами екіпажу.
Належить до збірки «Веселий цвинтар» (1970), де Стус створив цілу низку гротескних притч про нелюдську природу комуністичної держави.
Твір перегукується з європейською традицією «Корабля дурнів» та імперськими метафорами «державного керма», які автор деконструює крізь кривавий досвід ГУЛАГу та Голодомору.
Лаконічна прозопоетична мініатюра, витримана в холодному, протокольно-відстороненому тоні технічного опису конструкції судна.
Шокуюча предметність метафор (палуба, обшивка з людських голів) контрастує зі спокійною оповідною манерою.
Корабель постає моторошним символом СРСР — держави, зведеної на мільйонах замордованих життів, де людина зведена до утилітарного будівельного матеріалу.
Деталь про людські голови, що погано тримають воду, натякає на небезпеку думки й розуму для конструкції тоталітарної споруди: мислячі люди створюють тріщини в системі.
Абсурдний фінал оголює лицемірство імперського руху: поки екіпажем затикають пробоїни, решта марить «щасливою пристанню», не усвідомлюючи власної неминучої загибелі.
Теми: корабель з людських тіл · тоталітарний корабель · держава на кістках · ціна радянської утопії · гротеск і антиутопія