Пам’ятi М.К. Зерова

Василь Стус

Колеса глухо стукотять,
мов хвиля об паром,
стрiчай, товаришу Хароне,
з лихом i з добром.
Колеса б’ють, колеса б’ють,
кудись торують путь,
уже й додому не вернуть,
додому — не вернуть.
Колеса глухо стукотять,
колеса стукотять
в христа, в вождя, в усiх божат
i в мать i в перемать.
Москва, гора Ведмежа, Кем
i Попiв-острiв — шлях
за ґратами, за вартами,
розбухлий на сльозах.
I знову Вятка, Котлас, Усть —
Вим. Далi — до Чиб’ю.
рад-соц-концтаборiв союз,
котрий господь забув.
Диявол теж забув. Тепер
тут править iнший бог:
марксист, расист i людожер
один — за трьох.
Москва — Чиб’ю, Москва — Чиб’ю,
печорский концентрак
споруджує нову добу
на кровi i кiстках.

Про вірш

Гнівний і трагічний реквієм лідеру неокласиків Миколі Зерову: пекельний маршрут етапів ГУЛАГу, таврування сталінського людожерства і пам'ять про Розстріляне відродження.

Історія

Вірш створений у 1969 році й присвячений Миколі Зерову — великому поету, перекладачу й професору, якого радянська влада засудила до таборів на Соловках і розстріляла в урочищі Сандармох 1937 року.

Стус вважав київських неокласиків своїми духовними вчителями, наслідуючи їхню високу версифікаційну культуру, античну ерудицію та непохитну естетичну гідність.

Твір став відкритим звинуваченням комуністичного режиму у геноциді української культури, безжально розкриваючи географію концтаборів півночі.

Форма

Чотиристопний хорей із карбованим ритмом поїзда-етапу, де рефрен стукоту коліс ('колеса б'ють, колеса б'ють') імітує невблаганний біг потяга смерті.

Насичений топонімами сталінського ГУЛАГу (Ведмежа гора, Кем, Попів-острів, Вятка, Котлас, Усть-Вим, Чиб'ю) та нещадною сатиричною інвективою.

Як читати

Стукіт коліс, що прямують до перевізника мертвих душ Харона, уособлює етапне перемелювання найкращих умів України в кривавих жорнах радянської імперії.

Стус розбиває міф про 'соціалістичний гуманізм', даючи нещадне визначення державі: 'рад-соц-концтаборів союз', де замість Бога править триєдиний монстр — 'марксист, расист і людожер один за трьох'.

Образ печорського концентраку, що будує нову добу на крові й кістках розіп'ятих митців, зв'язує мучеництво Зерова з долею самого Стуса та всього покоління шістдесятників.

Теми: Микола Зеров · Розстріляне відродження · етапи ГУЛАГу · марксист і людожер · Сандармох і Соловки · трагедія культури

Усі поети