То як тобі пенати?
Тягнись, як шарий віл.
Десь шамотить Хрещатик
і кішлиться Поділ.
Подзенькують трамваї,
автобуси снують,
оденки десь справляють,
Пиячать і жують.
І п’ють моє здоров’я
і многая літа.
Край мого узголов’я
Мати пресвята
маною сновигає,
ні оком не змигне,
сліпа рука блукає —
відшукує мене.
Шепочуть спраглі губи:
синочку, сину мій,
за віщо тебе губить
Господь усеблагий?
Гірка ностальгія за Києвом із табірного барака: контраст між байдужим міським бенкетом і німим стражданням Богородиці-матері біля синового узголів'я.
Вірш написано в Мордовії (збірка «Палімпсести»).
У табірній ізоляції образ рідного Києва (Хрещатик, Поділ) жив у пам'яті Стуса щодня, проте спогад цей отруювався думкою про те, що столиця продовжує жити безтурботним життям, поки її найкращих синів нищать у ГУЛАГу.
Тристопний хорей із перехресним римуванням. Ритм нервовий, синкопований, що передає гостроту болісних думок.
Використання античних алюзій («пенати») поруч із живими топонімами Києва та біблійною іконографією Богородиці.
«Пенати» (рідний дім) у поета забрано, а київське життя постає у знеособлено-споживацьких образах («пиячать і жують»), байдуже до трагедії мучеників.
Іронічний образ знайомих, які лицемірно «п'ють за здоров'я» засудженого, підкреслює глибоку прірву між конформістським містом і табірним пеклом.
Явлення Пресвятої Матері з блукаючою сліпою рукою поєднує образ рідної матері з Богородицею під хрестом: її крик «за віщо тебе губить Господь?» виражає віковічний плач українського материнства.
Теми: туга за Києвом · Хрещатик і Поділ · байдужість світу · образ Богородиці й матері · палімпсести