Моє перелицьоване пальто…
Василь Стус
Моє перелицьоване пальто,
єдиний мій товаришу незрадний,
ану ж, переповідж мені докладно
про те, що є цей світ і хто є хто —
із тих, кого ти десять років бачило
(чи й одинадцять?). Хто була вона,
та, перша подруга, котра одна
на цілий вік мені біди настачила
і докорів сумління? Хто б сказав,
що світ я їй навіки зав’язав,
розлукою і мукою змаячений?
Моє перелицьоване пальто,
ану скажи, кого ти взимку гріло,
скажи про те, як десять років збігло,
і час угнався, ніби долото
у трухле дерево? Скажи про все.
Куди мене розкрилено несе
моя біда, дочка моєї віри?
Хто хрест поклав на мене? Пише вирок?
Моє старе пальто, скажи про все.
Про вірш
Сповідницький автобіографічний монолог, звернений до старого перелицьованого пальта як свідка десятиліття поневірянь, кохання та переслідувань.
Історія
Написано на засланні в Магадані близько 1977 року. Згадка про «десять (чи й одинадцять) років» відсилає до буремних подій 1965–1966 років (початок відкритого спротиву, одруження, виключення з аспірантури).
Перелицьоване (перешите навиворіт) пальто було реальним супутником бідного побуту Стуса в Києві та на засланні, втілюючи його матеріальну незахищеність і незламність.
Форма
Ритмізований ямбічний монолог із перехресним та суміжним римуванням. Інтонація довірливої розмови зі старим другом-предметом.
Влучні метафори плину часу («час угнався, ніби долото у трухле дерево») та драматичні риторичні запитання.
Як читати
Пальто стає єдиним «незрадним товаришем», який бачив усю внутрішню біографію поета: злети, розчарування, зраду друзів і любовну драму.
Спогад про жінку («першу подругу»), якій поет мимоволі завдав горя своєю бунтівною долею, розкриває глибоку чутливість і докори сумління мужнього борця.
Означення «біда, дочка моєї віри» пояснює корінь стусівської мученицької долі: всі його нещастя є прямим наслідком непохитної віри в правду й гідність.
Теми: автобіографічна сповідь · колимське заслання · старе пальто · докори сумління · віра і страждання