Вечірній сон…
Василь Стус
Вечірній сон. I спогади. I дощ
колише світ розпуклого ясмину.
Бездомний вітер. Спи, маленький сину,
спи, сину мій маленький, коли хоч.
Немає мами нашої давно —
вертала, поспішала, забарилась.
Надворі дощ і ллє як із барила.
Заснеш — і чуєш: торготить вікно.
Здається, хтось підійде до дверей,
проситиме негоду переждати.
Ти ж, синку, спи і не питай про матір,
I більше не загадуй наперед,
бо не стоїть хвилина на хвилині,
хвилина на хвилині не стоїть.
Нехай тобі бодай у сновидінні
появиться очікувана мить.
Про вірш
Зворушлива і водночас тривожна колискова синові Дмитрові в дощовий вечір, сповнена передчуття небезпеки, туги за дружиною та хиткості родинного затишку.
Історія
Поезія створена в Києві невдовзі після народження сина Дмитра (1966). У цей час родина Стуса жила під постійною загрозою обшуків, без стабільної роботи та коштів.
Вірш фіксує реальний епізод сімейного життя: тривожне очікування дружини Валентини Попелюх у дощову негоду, коли будь-який стукіт у двері чи вікно викликав страх перед візитом КДБ.
Форма
П'ятистопний ямб із плавним колисковим рухом строфи, мелодійними повторами («хвилина на хвилині не стоїть») та алітераціями дощового шуму.
Камерна інтимна тональність поєднується з наростаючою психологічною тривогою нічного очікування.
Як читати
Колискова батька дитині розгортається на тлі ворожого зовнішнього світу, де бездомний вітер і холодний дощ стукають у шиби як передвісники майбутньої розлуки.
Запах розквітлого ясмину контрастує з темрявою вечора, втілюючи крихкість домашнього затишку перед навалою життєвих випробувань.
Батьківське застереження «не загадуй наперед» відбиває трагічне світовідчуття людини, яка знає, що її час з родиною збігає, і прагне подарувати синові мир бодай у сновидінні.
Теми: колискова синові Дмитрові · тривожний дощ · родинний затишок і загроза · передчуття розлуки · батьківська ніжність