Навкруг обрізано жалі,
обтято голосіння
і нашепти. Десь при столі
батьків моїх тужіння
згорьоване. Мене ж мій мур
відгородив од нього.
Не чути їхніх слів-зажур,
урвалася дорога,
якою близяться уста,
рамена і долоні,
де матірня рука свята
і висивілі скроні.
Ще наші біди замалі.
Ще наберись терпіння.
Навкруг — обрізано жалі,
Обтято — голосіння.
Стриманий табірний стоїцизм перед мурами в'язниці: притлумлення власного болю заради витримки та пам'ять про святу руку матері.
Створено під час перебування в слідчому ізоляторі КДБ або в перші роки мордовського концтабору.
Тотальна цензура, заборона листування та рідкісні побачення повністю обривали живий зв'язок дисидента зі старенькими батьками в Донецьку.
Чотиристопний та тристопний ямб із кільцевою строфічною рамкою («Навкруг обрізано жалі...»).
Скупий, карбувальний ритм, у якому емоційний вибух свідомо стримується вольовим наказом самому собі.
«Обрізані жалі» вказують на суворий табірний закон виживання: піддатися жалощам до себе чи близьких означає морально зламатися перед ворогом.
Тюремний мур матеріалізує розрив родового зв'язку, але внутрішній зір поета незмінно бачить стіл згорьованих батьків і сиві мамині скроні.
Заклик «Ще наші біди замалі. Ще наберись терпіння» демонструє вражаючу мужність: в'язень готує свій дух до ще жорстокіших випробувань.
Теми: тюремний мур · батьки і мати · стоїчне терпіння · палімпсести · долання слабкості