Сьогодні свято.
Спереду трамвая
вчепили шмат полотна з написом:
“Хай живе рідна КПРС!”.
На зупинці, обступивши вагон,
один з-перед другого
люди пхаються у двері,
а старий чоловік,
геть обвішаний медалями,
лишився в кінці натовпу
і лається на чому світ стоїть.
Він набрався ще зранку
I ледве тримається на ногах.
Лаконічна трагікомічна сценка радянського офіційного свята: штовханина коло трамвая під гаслом «Хай живе КПРС!» і п'яний, покинутий ветеран у медалях.
Твір увійшов до збірки «Веселий цвинтар» (1970) як гостра замальовка реального київського побуту в дні радянських ювілейних святкувань.
У брежнєвську епоху помпезний культ війни супроводжувався байдужим і зневажливим ставленням держави до реальних учасників бойових дій, які лишалися безправними й забутими.
Короткий верлібр у формі сценки-спостереження з натури, побудований на принципі фотографічної фіксації реальності.
Контрастне зіставлення монументального пропагандистського гасла і принизливої штовханини натовпу біля дверей транспорту.
Трамвайне полотно з гаслом «Хай живе рідна КПРС!» виглядає цинічною насмішкою над здичавілим натовпом, який у боротьбі за місце у вагоні втрачає людську гідність.
Образ старого ветерана, обвішаного медалями, який п'є зранку й безсило лається на зупинці, оголює трагедію використаного й викинутого на смітник покоління.
Стус показує зворотний бік радянського патріотизму: перетворення подвигу на порожній брязкалець, а суспільства — на хаос принижених і озлоблених людей.
Теми: радянське свято · культ партії і злидні · ветеран і медалі · черга і трамвай · гротеск застою