Пан-отця
обернули
на войовничого атеїста
Спочатку він опирався:
як це пройти
до самого краю свого тіла
аби увійти в антисебе?
Все одно, що бути
розстріляним
Та з часом таки призвичаївся
Замість звичайного хреста
тепер він носив хрест
іх впаяними по краях
гривениками
найостаннішої чеканки
перевихований
чувся щасливим
він легко мирився
з єдиним клопотом:
найостанніше
було нескінченним.
25.2.71.
Саркастична антирадянська притча про технологію тоталітарного «перевиховання», де духовний сан обмінюється на меркантильну лояльність системі.
Написано 25 лютого 1971 року, входить до збірки «Веселий цвинтар».
Твір висміює контрольоване радянськими спецслужбами релігійне життя, де священників змушували ставати сексотами, агітаторами та пристосуванцями заради власної вигоди.
Прозоподібний верлібр із філософсько-сатиричним сюжетом і парадоксальною кінцівкою.
Використання метафори «антисебе» та гротескного образу хреста з радянськими монетами-гривениками.
Перехід від віри до войовничого атеїзму зображується як вивертання сутності навиворіт («увійти в антисебе»), що рівнозначне духовному розстрілу.
Хрест із упаяними монетами — це модерний образ тридцяти срібняків Юди, які стають новим символом «віри» радянського перевертня.
Нескінченність «найостаннішого» викриває постійну залежність колаборанта від нових подачок і вимог режиму, де колишній панотець мусить безупинно підтверджувати свою продажність.
Теми: перевиховання і зрада · сатира на атеїзм · веселий цвинтар · юродивизм і гротеск · духовна деградація